Путіністи проти єврооптимістів. Хто з французьких кандидатів стане президентом

Настільки непередбачуваних виборів, як цьогорічні, у Франції, здається, не було за всю новітню історію. При тому незалежно від їх результатів на ЄС очікує істотний геополітичний шок

Depo.Світ
21 квітня 2017 13:00
ФОТО: depo.ua

Вибори у Франції, до початку першого туру яких залишилось півтори доби, нагадують хороший детектив, з неймовірними поворотами сюжету й до кінця непередбачуваним фіналом. Після того, як у якийсь момент здавалось, що французи обиратимуть між путінською маріонеткою Марін Ле Пен з "Національного фронту" та абсолютно проросійським Франсуа Фійоном, після того, як французькі правоохоронці розслідували діяльність цих політиків, і рейтинг єврооптиміста і лівоцентриста Марна рвонув догори, і, здавалось, доля виборів знову вирішена – але вже у прямо протилежний спосіб, зрадлива електоральна фортуна підкинула новий поворот сюжету.

На арену вийшов ультралівий і ультрапопулістський незалежний кандидат Жан-Люк Меланшон. Замолоду – троцькіст, у зрілих роках – соціаліст, Меланшон впродовж останніх років відійшов від французької Соцпартії через "зраду" нею лівої ідеології. Сам цей лівак-ветеран, в свою чергу, перетворив соціалістичну ідеологію на чисто популістський інструмент для досягнення електоральних цілей. Жан-Люк Меланшон зараз переконує французів, що заклики до економії і відмова від зростання соціальних виплат – це підступи національних бюрократів, які підпали під вплив європейських посадовців. А насправді громадяни Франції повинні менше працювати – і більше заробляти. І, ви не повірите, але йому вірять!

Про міжнародні вподобання цього ультралівого популіста каже той факт, що він активно підтримує Путіна (що давно стало модою як серед європейських нацистів, так і серед троцькістів та інших "нетрадиціоналів"), і налаштований проти Америки і НАТО. Ще дещо про його преференції стосовно ЄС може сказати його книга із підзаголовком "Німецька отрута".

І ось, за даними останніх соціологічних досліджень, всі чотири основних кандидати мають рейтинги в районі 20%, і чим саме закінчаться ці вибори, не може вгадати ніхто. Звичайно, єврооптиміст Макрон дещо випереджає суперників, але показник у відсоток-другий – це перевага в межах статистичної похибки. До чого слід додати, що ріст підтримки Меланшона відбувається не за рахунок правих чи ультраправих – а саме за рахунок зміни поглядів прихильників Макрона.

При тому останні теракти в Парижі за два дні до виборів грають не на користь Макрона, який виступає проти заборони міграції мусульман до Франції – на відміну від Ле Пен, та, частково, Фійона, який в останні дні згадав про "віковічні національні цінності". І лякає правий електорат тим, що перехід його електорату на підтримку Ле Пен призведе до неминучої перемоги лівих.

А стосовно впливу цих виборів у Франції на майбутнє ЄС – то він буде сильним і небезпечним при абсолютно будь-якому результаті. Бо єдиний єврооптиміст у гонці, Макрон, також незадоволений нинішнім станом справ у спільноті. Він закликає ЄС наростити швидкість інтеграції, завести спільну європейську армію і єдиний бюджет спільноти. А подібна ідея, яка неминуче призведе до "перекладання" боргів одних держав на інші – рівно як і загального перерозподілу прибутків, викликає масу ентузіазму, приміром, в Греції – але чомусь має дуже слабку підтримку, скажемо, в Німеччині.

Тому якими б не стали результати післязавтрашнього першого туру – і фінального раунду виборчої баталії, який трапиться 7 травня, ЄС на довший час виявиться напівпаралізований процесом "звикання" до нової французької влади, оскільки правляча зараз Соціалістична партія Франції – здається, єдина зараз політична сила, яка не має на цих виборах жодних шансів. І "звикання" це неминуче призведе до істотного і тривалого зниження зовнішньополітичної активності ЄС. Чим хтось на північному сході від нас може захотіти скористатись. І до чого, відповідно, слід бути готовою і Україні.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ