Гроші заберемо, але ви тримайтеся: Як побори Кремля вплинуть на Україну

Найбільш резонансні новини зі сфери російської економіки впродовж останніх двох тижнів починалися достатньо однотипно. "У Мінфіні прийняли рішення збільшити податок (акциз, збір) на...".

Найбільш масштабним вийшло зіткнення російського фінансового відомства з нафтовими монополістами – "Роснєфтью" і "Газпром нефтью". Яким російський уряд не тільки вирішив урізати чимало пільг, але за допомогою коригування податку на додатковий дохід вилучити в них плюс як мінімум 200 мільярдів рублів.

Вчора в секретному режимі було прийнято рішення з наступного року підвищити податок на видобуток добрив і руд кольорових металів. Немало так, в 3,5 рази. Що, на думку російських аналітиків, вийме з кишень виробників і перемістить до бюджету до 100 мільярдів рублів. У списку постраждалих – "Норнікель", "Русал" та інші.

А ще підприємливий російський Мінфін запропонував підвищити акциз на тютюнову продукцію на 20%. Для компенсації зростання бюджетних витрат через пандемію коронавірусу. Що мало би привести в бюджет іще 140 мільярдів – і збільшити ціну пачки цигарок на 20 рублів, і коштуватиме вона більше 140 рублів.

Цим список податкових нововведень не вичерпується. Але ці три приклади найбільш яскраво репрезентують той факт, що Кремль готовий залізти в кишеню державних монополій у сфері нафти, російських олігархів у решті видобувної промисловості, ну і до пересічних мешканців "єдіной і нєдєлімой", звичайно, також.

При тому якщо останні рішення сюрпризом не виглядають, то податкова атака Мінфіну на "Роснєфть" ще декілька місяців тому була б цілком неможлива – Сєчин відбив її двома-трьома телефонними дзвінками. І якщо зараз цього не трапилось – то це означає, що за діями Мінфіну стоїть Кремль. Де розуміють, що гроші в бюджеті закінчилися. Зовсім-зовсім. Що б не було написано у звітах Центробанку і того ж Мінфіну.

І в Кремлі, напевно, розуміють, що забравши гроші в олігархів до бюджету, там втратять можливість використовувати, як раніше, ці кошти на підкуп європейських політиків, утримання ботоферм та інші цікаві й приємні серцю Володимира Володимировича речі.

І що піднявши ціни на цигарки, навряд чи викличуть захоплення населення. Яке спочатку платитиме – а потім налагодить схеми обміну контрабанди. І прибутки в бюджет спочатку, можливо, зростуть – а невдовзі обваляться.

Здавалось б, всі ці новини навряд чи мали би цікавити когось, окрім мешканців Росії, яких вони стосуються безпосередньо. Тим паче, що коронакриза й глобальний економічний спад вдарили не тільки по Росії.

Але той факт, що економічне становище напряму впливає на міжнародно-політичну позицію країни, навряд чи буде для когось сюрпризом.

І очевидні ознаки економічної кризи, що межує з колапсом, є сигналом про те, що ця політика може невдовзі змінитися.

Про цей факт варто пам'ятати українським переговорникам у мінській ТКГ, не поспішаючи приставати на сумнівні пропозиції Кремля та реагувати на істерики Козака, коли той в черговий раз запропонує "визнати, що Україна відмовилась від мінських угод". Критичний стан економіки може спровокувати Росію і на спробу вирішити питання Донбасу на свою користь і за допомогою демонстрації військової сили та залякування Києва – до чого українцям теж слід бути готовими.

Але наскільки складним не був би теперішній конфлікт з Росією, той факт, що Кремль вимушений вдаватися до крайніх заходів для збереження подоби економічної стабільності, наштовхує на думку, що впродовж найближчих місяців наші противники можуть стати дещо більш схильними до компромісу, ніж то було дотепер. І того моменту однозначно слід дочекатися.