Греки віддали Ципраса на поталу Меркель

"СІРІЗА" знову виграла вибори. Нехай це і звучить як трохи бородатий анекдот, але коаліція екс-прем'єра Алексіса Ципраса набрала 35,47% голосів на дострокових парламентських виборах. Друге місце - у "Нової демократії" (яка насправді хоч і "нова", але консервативна), очолюваної Вангелісом Меймаракісом. "Нові демократи" набрали 28% голосів.

Падіння популярності лідера "СІРІЗА" після того, як він погодився на угоду з міжнародними кредиторами в обмін на новий пакет фінансової допомоги, виявилось не фатальним для політика.

В результаті "СІРІЗА" отримає приблизно 144 місця з 300 у парламенті, а опозиції піде лише 75 місць. Хоча лівим популістам доведеться об'єднуватися з іншими політичними силами для того, щоб сформувати уряд.

Не можна сказати, що кампанія була надто гострою і безкомпромісною. Всі розуміли, що щасливому переможцю доведеться щось робити з астрономічним боргом і не надто жвавою економікою. Явка на виборах склала всього 56%, що свідчить про втому від політичних баталій.

Екс-прем'єр (з більш ніж зримими перспективами знову втратити частку "екс") заявив, що його рішення про проведення дострокових виборів було виправданим, і що тепер він і його партія отримали чотирирічний мандат. Не зважаючи на втрату частини соратників з числа ультралівих, які сприйняли популізм Ципраса всерйоз. За словами політика, він має намір сформувати уряд в коаліції з націоналістичною партією "Незалежні греки".

Тепер якщо Ципрасу вдасться сформувати коаліційний уряд (а шанси на це вельми високі), в нього є залізний аргумент на підтримку будь-якої суворої і непопулярної економічної політики. Яким є "воля народу Греції", яку той проявив, наділивши Ципраса мандатом вже після того, як політик взяв курс на економію.

Цей мандат, а також очистка "СІРІЗИ" від радикалів - це, схоже, і є найбільші досягнення Ципраса на цих виборах. Крім прем'єрського крісла, звичайно.

Натомість про те, що на політика чекають скрутні часи, можна передбачити без допомоги ворожки. Бо політика нового грецького уряду - незалежно від того, хто в нього увійде - вже значною мірою визначена умовами угоди Греції з її кредиторами в рамках третього пакета екстреної фінансової допомоги. І щастя від цієї політики грецький електорат, схоже, не відчує.

Попереду у Ципраса - чотири роки жорсткої економії на греках. За ступінню жорсткості якої уважно стежитимуть, в першу чергу, у Берліні. І будь-які рухи грецького прем'єра, які Ангела Меркель розцінить як популістський флірт з виборцем, можуть призвести до стискання фінансового зашморга на грецькій шиї.

Під кінець такого чотирирічного "свята ощадливості і бережливості" рейтинг грецьких лівих може злякано сховатись від перипетій великої політики десь в районі статистичної похибки. Чого не може не розуміти Алексіс Ципрас. Його попередня біографія цілком дозволяє припустити, що здаватись без бою він навряд чи буде. А оскільки сварка і розлучення з кредиторами обійдуться Греції цього разу надто дорого, то найбільш ймовірний розвиток подій в разі, якщо грекам не вдасться якось позбутись помітної частини боргу, на що вони явно розраховують - це нова відставка Ципраса, "не згодного з диктатурою європейських кредиторів".

Тому розраховувати на політичну стабільність в Греції у найближчі роки, вочевидь, не варто. З одного боку, це свідчить про те, що наші європейські друзі ще не раз відволікатимуться від українських проблем на грецький перманентно переддефолтний стан. Втім, зважаючи на те, які пропозиції стосовно нашого з Донбасом майбутнього зараз на столах в європейських політиків, воно, може, й на краще.