Гра в довгу: Радбез ООН показав, як Захід розплющить Путіна

14-го березня в Радбезі ООН Росія та Велика Британія з партнерами обмінялися звинуваченнями у справі отруєння Сергія Скрипаля та його доньки в Солсбері. Картина звична та очікувана, особливо на фоні того, що Тереза Мей вже двічі виступала в парламенті і відкрито звинувачувала Росію у причетності до злочину, а також назвала хімічну зброю з групи "Новичок", яку Кремль використав. До цього додалася вчорашня "депортація" 23 російських дипломатів і заяви про власний "список Магнітського", який закриє країну для російських олігархів, знищення шпигунської мережі росіян у Британії і більші повноваження при перевірці підозрілих осіб на кордоні. Ними також будуть росіяни.

Російські ж дипломати обіцяли термінову відповідь і на ранок 15-го березня Сергій Лавров анонсував висилку британських дипломатів з країни. Щось схоже вже робили з американцями, коли скоротили кількість дипмісії.

Що було на Радбезі

На засіданні ж Радбезу Британія і США звинуватили Росію в отруєнні Скрипаля і застосуванні хімзброї. До цього додалися звинувачення росіян у вбивстві Литвиненка, збитті малазійського Боїнга над Донбасом і так далі. США цю позицію підтримали, заявивши, що це "злочин Росії". Франція також була проти Москви.

Представник Росії в ООН Василь Небензя виглядав не гірше за покійного Чуркіна. Він все спростовував і запевняв, що до отруєння Кремль жодного відношення не має. Мовляв, у нас вибори і ЧС-2018 - це ж невигідно робити. Вся історія - "типова підстава". Тим більше, що в британців є власний "Новичок". Росіянин говорив, що мовою ультиматумів Москва не розмовляє і з собою не дозволить, натякаючи на Терезу Мей, яка давала Росії 24 години, щоб визнати свою причетність до отруєння або втрати "Новичка". І забуваючи про зовнішньополітичний стиль Кремля як такий.

"Ми - люди ввічливі, тому 13-го березня надіслали Британії ноту, в якій попросили зразки отрути для участі у спільному розслідуванні. Бо одна з постраждалих - громадянка Росії", - говорив Небензя, забувши про те, що екс-шпигун Скрипаль хоч і зрадив Росію, але все одно ж його співвітчизник.

Виконуючий обов'язки постійного представника Великої Британії при ООН Джонатан Аллен відповів, що передавати якісь зразки росіянам вони не зобов'язані, чим і скористався Небензя, звинувативши британців у тиску на Москву і голослівних звинуваченнях, які без доказів прийматися не будуть.

Не дивлячись на те, що все засідання відбувалося за традиційним сценарієм, коли західні партнери нападали, а Росія все заперечувала і спростовувала, було у ньому кілька важливих сигналів.

Тактика Заходу

По-перше, Британія звинуватила Росію в порушенні конвенції про заборону хімічної зброї, під приводом, що її запаси росіянами були знищені в 2017-му році, а треба було раніше. А це вже прямий натяк, що попереду відкритий шлях до визнання Росії державою-спонсором тероризму. В США з такою ініціативою виступав сенатор Роберт Менендес.

По-друге, Радбез вкотре продемонстрував консолідацію західних партнерів. І справа Скрипаля стає додатковим інструментом цієї консолідації для посилення тиску на Кремль. Зокрема, економічного. У Фонді національного добробуту Росії лишилося трошки більше $60 млрд, а резервний вже давно проїдений. Грошей, які залишилися, в умовах санкцій, ледь вистачить для підгодовування лояльного олігархату і сповільнення падіння рівня життя в країні. Корупційні і чорні надходження, боротьба за ресурси в Сирії, які можуть хіба допомогти окупити війну, діру не перекриють. На гру в довгу у Москви не вистачить грошей. Але така гра цілком влаштовує Захід. Для того, щоб її підтримувати, необхідно використовувати проколи Москви заради консолідації сил.

Росія ж в свою чергу розуміє, що їй потрібні вікна для діалогу. Такі, як Донбас, Сирія, той самий Афганістан...

Путін і його оточення занадто токсичні, тому західні лідери просто так з ними не розмовляють. Вікна для діалогу створюються посиленням напруження в зонах, ескалацією бойових дій, або такими ситуаціями, як у Британії. Отруєння Скрипаля - це лише на перший погляд звичайна помста. Занадто брудно була зроблена справа. Цілком імовірно, що Росії знадобилося вікно для діалогу в самій Європі. Для того, щоб під час цього діалогу намагатися виторговувати собі щось за власні поступки.

Саме тому Москва і хоче взяти участь у розслідуванні. Саме тому вона і домовлялася із США по Сирії, а також веде переговори, а фактично торги, з Волкером по Донбасу язиком Суркова. І Донбас міг би бути навіть успішним - Меркель пропонувала зняття частини санкцій у випадку погодження Москви на миротворчу місію. Таку ж думку озвучував і Волкер. Але Кремлю цього мало. На Росії мають розуміти, що такі переговори - це також гра у довгу. Але вони принаймні дають можливість щось виторгувати. Хоча в підсумку тактика Заходу має призвести до зміни політичного режиму на Росії. І всі санкції направлені виключно на те, щоб найближче оточення Путіна кинуло.