Діалог з Путіним: Чому Держдеп хоче відправити Порошенка в розвідку

За добу із гаком після інциденту в Азовському морі потроху формується офіційна позиція США. Щоправда, поки що вона не єдина — різні гілки влади та офіційні установи наразі не виробили спільного бачення подій.

Найбільш лаконічною позицією стосовно проблеми (втім, як і стосовно більшості міжнародно-політичних негараздів) відрізняється чинний господар Білого дому. Зокрема, коментуючи захоплення росіянами українських кораблів поблизу Керченської протоки, Дональд Трамп заявив: "Нам не подобається, що відбувається, так чи інакше. І, сподіваюсь, це виправиться". При тому невелику обізнаність із суттю подій він виправдав тим, що проблемою всерйоз займаються європейські лідери. "Вони не в захваті" - не менш детально прокоментував президент США позицію Європи.

Конгрес і Сенат, як органи колегіальні і найменш оперативні, офіційної реакції поки не продемонстрували. Хоча із заяв останніх днів зрозуміло, що представники республіканців готові підтримати новий сакційний пакет проти Росії. Натомість представники демократів, зокрема, давні адвокати України — сенатори Боб Менендез та Кріс Мерфі пропонують збільшити поставки зброї та військового спорядження.

Найбільш повною і детальною, як і слід було сподіватися, вийшла реакція Держдепу США. У своїй заяві американські дипломати засуджують агресивні дії Росії, закликають Москву "повернути Україні її судна та затриманих членів екіпажу, та поважати суверенітет та територіальну цілісність". І роблять одну заяву, яка пересічним читачам з України може видатись несподіваною.

"Ми закликаємо президентів Порошенка та Путіна до прямого контакту заради вирішення цієї ситуації", - зазначено в заяві Держдепу. Певна логіка в ній, звичайно, є. Оскільки конфлікт на Азові — це класичне зіткнення збройних сил двох повноправних країн, а не черговий епізод гібридної війни з "іхтамнєтамі", то й вирішувати конфлікт повинні, в першу чергу, глави держав-учасників.

При тому у Вашингтоні, скоріш за все, чудово розуміють, що ніякого вирішення прямі переговори Порошенка з Путіним не дадуть. Сторони обміняються списками претензій і проведуть такі розмову, після якої навіть Клімкін з Лавровим не зможуть видушити з себе наперед заготовані фрази про "конструктивний діалог". Втім, переговори лідерів учасників конфлікту в світовій дипломатичній практиці є таким самим неуникним елементом ритуалу, як і вчорашній Радбез ООН.

Але, не виключено, що окрім дотримання класичного "дипломатичного етикету" бажання Держдепу почути зміст прямої розмови президентів України та Росії має іще одну причину. Яка полягає в тому, що у Вашингтоні не розуміють, що насправді відбулося на Азові. І не мають на цю тему достовірних даних із Москви. Тому просто не розуміють, як слід реагувати.

Бо якщо цей інцидент є просто спробою Володимира Путіна налякати громадян своєї країни і припідняти рейтинг, який за останні два місяці помітно приспустився, то це одна справа. За наслідками інциденту можна прийняти свіжі персональні санкції, висловити стурбованість і чекати, поки законодавці владнають післявиборний хаос, відсвяткують Різдво — і візьмуться до справи стосовно "пекельного пакету" антиросійських обмежень.

Натомість якщо Росія готова розгортати військову ескалацію (що насправді не надто — але все-таки ймовірно) — то слід починати переставляти фігури на глобальній шахівниці, аби цей намір помножити на нуль. І пряма розмова між президентами України та Росії могла би принаймні натяками, самим своїм тоном пролити трохи світла на наміри Москви. Тому Петрові Олексійовичу, хочеться того чи ні, доведеться в найближчі дні спробувати поспілкуватись зі своїм колегою. Врешті, на війні — як на війні. Українські моряки не злякались плисти в керченську протоку — то й президент, напевне, з телефонною розмовою впорається.