"Газпромгейт": Чому Україні не варто сподіватися на газове диво від ЄС

Віце-президент Єврокомісії у справах енергетичного союзу Марош Шефчович сьогодні пообіцяв зробити диво. Після ранкових переговорів у Берліні з міністром економіки і енергетики Німеччини Петером Альтмайєром, Шефчович фактично пообіцяв, що зуміє зберегти транзит газу через Україну і після будівництва "Північного потоку - 2".

"Україна попри складні умови в останні роки, останньої зими змогла надійним чином прокачати 97 млрд кубометрів газу, що стало новим рекордом. Це підтверджує, що транзит працює добре, що він має стратегічне значення для забезпечення газом не лише такої великої країни, як Україна, а й Центральної та Східної Європи. І наш пріоритет - зробити так, щоб і надалі транзит було збережено", - заявив Шефчович.

Хтось може подумати, що посадовець готується пролобіювати якусь хитру директиву, яка помножить на нуль усі російські плани, і заблокує чи сам "Північний потік - 2", або ж, наприклад, його сухопутне продовження на Німецькій території EUGAL, яке позиціюється як "європейський проект", а насправді будується єдинокровною "дочкою" Газпрому — компанією Gascade.

Але таке припущення буде неправдивим. Нічого Шефчович не збирається забороняти. Позиція Єврокомісії, нагадав її віце-президент, полягає в тому, щоб "трубопровід споруджувався за тими ж правилами, що і всі інші в ЄС".

Сторонній спостерігач міг би задуматись — як можна качати газ по двох газогонах одночасно — при тому що кожен із них розрахований на прокачку практично повного об'єму російського газового експорту? При тому що скорочення рівня прокачки навіть наполовину ставить під сумнів рентабельність газогону?

Відповідь — очевидна. Подолати закони фізики і економіки допоможе діалог. "Найкращий спосіб врегулювати всі правові і політичні чутливі моменти - переговори, в ході яких ми зможемо знайти рішення всіх проблем", - заявив Шефчович.

Його співбесідник, Петер Альтмайєр, визнає звичайно, що "Північний потік-2" є "проектом з високим політичним контекстом", але й робити якісь практичні кроки до його заборони теж не планує, обіцяючи, щоправда, "враховувати інтереси Києва" у цій справі. Останню тезу Альтмайєр додає до своїх сентенцій після того, як про політичний характер "Північного потоку — 2" заговорила і Ангела Меркель.

А загалом, ці сьогоднішні декларації виглядають як хороша ілюстрація до триденної давності матеріалу у британському виданні The Telegraph з промовистою назвою — "Витік документів ЄС демонструє змову і приховування Брюсселем зловживань путінського "Газпрому". Суть матеріалу — у тому, що, згідно з отриманими редакцією результатами розслідування Європейської комісії, російський "Газпром" користувався своїм економічним впливом, щоб тиснути на держави Східної Європи і дробити об'єднаний ринок енергоносіїв ЄС за допомогою політики примусового ціноутворення. У цьому немає нічого нового. Цікаве починається далі — за результатами звіту про розслідування, сприяти "Газпрому" могли німецькі політики — внаслідок чого Берлін купував російський газ по $200 за тисячу кубів, а Варшава — ніби як ближча до сибірських родовищ, чомусь була змушена платити по $350 за тисячу кубів.

А найцікавішим у всій цій історії є те, що результати розслідування, завершеного в 2015 році, засекретили — і на світ вони сплили тільки завдяки анонімному депутату Європарламенту, який передав їх журналістам. Судячи за все, у Європейській комісії просто злякались масштабу цієї мутної історії — і вирішили її "забути".

Зважаючи на цю передісторію стосунків "Газпрому" з європейськими та німецькими посадовцями, сподыватися на "диво" від Шефчовича Україні не варто. Бо якщо якесь "диво" в цій історії і трапиться — то воно, швидше за все, буде зовсім не на нашу користь.

Фото:EPA