Газова "зрада": Що здобула і втратила Україна завдяки угоді Меркель та Макрона

"Бунт" Макрона проти німецької політики стосовно "Північного потоку-2", що за три дні перетворився на угоду з Меркель, дещо схожий на маленьку п'єсу, яку керівники двох країн зіграли для того, щоб отримати можливість диктувати умови як "Газпрому" - так і вороже налаштованим до газогону країнам ЄС

8 лютого увечері представники Німеччини і Франції на саміті в Брюсселі досягли компромісу стосовно поправок до Газової директиви, яка регулюватиме тепер функціонування всіх газогонів (включно з морськими) у ЄС.

Як дуже дипломатично сформулювала канцлер Німеччини Ангела Меркель, досягти згоди вдалось через те, що "Німеччина і Франція тісно співпрацювали одна з одною, з румунським головуванням і, звичайно, з іншими країнами ЄС". Про деталі домовленості канцлер не сказала ні слова.

Втім, ця таємничість нічого не змінює. Бо всі розуміють, що в поправках, які рік "динамили" Австрія та Болгарія в період свого головування в ЄС, і які спринтерськими темпами взялася реалізовувати Румунія, йдеться не про "співпрацю", а про відкритий і достатньо гострий конфлікт довкола російського газогону "Північний потік - 2", який лобіює фрау Меркель - попри критику з боку США, Польщі, України і навіть частини власних однопартійців.

І негайні переговори між Меркель та Макроном знадобились саме тому, що Париж раптом став на позицію противників російського газогону - і погодився підтримувати термінове внесення поправок до європейської газової директиви, які б змусили "Газпром" віддати "Північний потік -2" в руки керуючої компанії, з ним не пов'язаної. Та ще пустити туди як мінімум 50% "стороннього" газу (якщо зважити на той факт, що газогін йде з Росії до Німеччини, а продавати газ по газогонах має тільки "Газпром", останнє означало, що газогін потрібно тримати наполовину порожнім). Простіше кажучи, такі поправки фактично поховали б "Північний потік - 2" - половина з якого вже збудована, в тому числі, і на гроші німецьких компаній.

І от, після тривалих і плідних переговорів, Німеччина з Францією дійшли згоди з цього питання. Згода, за даними журналістів, полягала в тому, що зміни в газову директиву таки будуть прийняті. Але при тому право на застосування - чи не застосування цих норм залишається за країною, через яку газогін "заходить" на територію ЄС. У даному випадку - за Німеччиною.

Тому подальша доля "Північного потоку - 2" тепер цілком залежить від Берліну, де давно й міцно газогін підтримують. І в цьому полягає перемога "Газпрому".

Втім, ця перемога теж далеко не стовідсоткова. По-перше - і це очевидно - Німеччина, в разі наявності бажання, отримує тепер можливість не просити "Газпром" про збереження транзиту через Україну, а вимагати його. Що ставить Москву у дещо іншу переговорну позицію.

А друга відмінність полягає в тому, що тепер право голосу в усьому процесі отримує і Єврокомісія. Яка, відповідно до нових поправок в енергетичну директиву, тепер видаватиме Німеччині дозвіл на початок переговорів з Росією стосовно "особливих" (себто відмінних від стандартних, які передбачають розділення видобувника і транспортера газу, та не більше 50% газу від одного постачальника в одній трубі) умов функціонування "Північного потоку-2".

При тому процедура прописана з європейським бюрократичним масштабом.

Німеччина буде отримувати дозвіл ЄК на переговори не пізніше, ніж за п'ять місяців до їх початку. Брюссель повинен дати відповідь за 90 днів після запиту, але може запитати додаткову інформацію, після отримання якої відлік днів почнеться заново.

Простіше кажучи, Брюссель також отримує можливість на роки затягувати початок функціонування зручної для росіян схеми експлуатації "Північного потоку - 2".

Звичайно, та редакція директиви, щодо якої домовилися Макрон з Меркель - це ще далеко не фінальна її версія. Кінцевий варіант узгодить Рада ЄС і затвердить Європарламент. Але він навряд чи буде надто істотно відрізнятись від тих умов, про які домовились очільники Німеччини і Франції.

А загалом, складається враження, що увесь "протест" Макрона і наступне блискавичне знаходження компромісу між Парижем та Берліном не що інше, як невеличка двоходова комбінація. В результаті якої німецький уряд отримав право цілком легально диктувати свої умови "Газпрому" - і при тому формально вдовольнив протести тих членів ЄС, що виступали проти газогону.

І єдине питання, яке залишається в цій ситуації відкритим, полягає в тому, як скористається отриманими можливостями фрау Меркель. Від цього залежить, серед іншогго, і доля української та польської газотранспортних систем, наповнюваність яких обернено пропорційна потоку газу, який піде по "Північному потоці - 2".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна