Гарантія невтручання: Чому Лукашенко "не встигне" віддати вагнерівців до виборів

Історія з "вагнерівцями", яка, з точки зору білоруського президента, ніяк не зашкодить стосункам з "братньою Росією", стає для офіційного Мінська потужним інформаційним супроводом президентської кампанії  - і Лукашенко робить все можливе, щоби використати її по максимуму.

Зокрема, вчора білоруський президент у розмові з Дмитром Гордоном, за словами останнього, заявив, що "Зеленський просив його передати Україні тих, хто брав участь в боях в Донбасі проти України". І Лукашенко стверджує, що "буде дано зелене світло прокуратурі та іншим правоохоронним органам Білорусі, які відповідно до білоруських законів зроблять все необхідне для того, щоб передати винних і Росії, і Україні".

А вже сьогодні офіційні ЗМІ Білорусі повідомили, що до Мінська були запрошені генеральні прокурори Росії та України, Ігор Краснов та Ірина Венедіктова відповідно, щоб обговорити подальшу долю затриманих росіян. "Олександр Лукашенко зазначив, що правоохоронні органи будуть співпрацювати з цього питання в рамках підписаних з Росією і Україною міжнародних угод", - повідомило агентство БелТА. Якщо ж, за словами Лукашенка, Краснов і Венедіктова "відмовляться сидіти за одним столом", у Мінську вирішать питання із затриманими одноосібно.

Цей надто простий і прозорий, як для пострадянської політики, план супроводжувався заявами Лукашенка про те, що в Мінську не бояться ймовірних наслідків своїх дій. "Нам не треба спектаклі ні політичні, ні економічні. І лякати нас теж не треба наслідками. Ми знаємо про всі наслідки. Не треба нас лякати американцями, натовцями. Чи не американці і не натовці сюди прислали 33 людини, якщо вже на те пішло", – заявив білоруський президент, творчо продовжуючи тему російської загрози.

Втім, із прозорим планом і "зеленою вулицею" Лукашенка не все так просто. Оскільки за словами очільника української дипломатії, Дмитра Кулеби, попри весь конструктив у розмовах між президентами України та Білорусі рішення про видачу "вагнерівців" наразі не прийняте. ."Про те, що Білорусь вже офіційно погодилася передати цих осіб Україні, ми офіційної комунікації не отримували. І наразі ця інформація існує виключно у вигляді джерела зі ЗМІ", – сказав Кулеба, натякаючи, вочевидь, на твердження Гордона.

І, скоріше за все, поспішати з рішенням щодо долі російських найманців Лукашенко не буде. "Вагнерівці" для нього – це лише один із запобіжників, покликаних протидіяти можливому втручанню Росії не у вибори навіть – а в післявиборче визначення того, хто ж стане президентом Білорусі. І якщо Кремль спокійно проковтне майбутню перемогу Лукашенка – то в Ірини Венедіктової є всі шанси повернутися із Мінська з порожніми руками.

Не те, щоби десяток горлорізів, за якими плачуть українські тюрми, був сильно потрібен Путіну. Але в геополітичній доктрині Росії найманці з приватних військових компаній – це своєрідні "вершники апокаліпсису", караюча рука Кремля, не обмежена умовностями використання регулярної армії.

І мало того, що цих "вершників" білоруські спецпризначенці ганяли по готелю в спідній білизні. Вони тепер їх можуть віддати українцям. Такий розвиток сюжету буде відчутним ударом по авторитету Кремля. Окрім того, якщо подібний крок безкарно вчинить Білорусь, то приклад може стати заразним.

Бо всі розуміють, що для чинного президента України та його команди передача "вагнерівців" і наступний судовий процес над ними могли б стати непоганим способом підвищення рейтингу. Оскільки їх можна як поміняти на українських військовополонених, так і судити відкритим судом, демонструючи, що нова влада кидає за грати винуватців війни на Донбасі по десятку за один раз.

Тому наступного разу, коли, приміром, Ердогану знадобиться щось від Києва, він цілком зможе відловити в стамбульському аеропорту потрібну кількість ясиру – пардон, екс-громадян України, що воювали на Донбасі на боці Росії, і відправити їх до Києва в якості оплати за ту чи іншу послугу.

Тому в разі передачі "вагнерівців" України Лукашенко може не сумніватися – наслідки для нього будуть, і відчутні. Але в цій хитромудрій ситуації білоруський президент, схоже, таки надіється на невтручання Кремля. Хоча й своєрідних заручників він теж тримає. Про всяк випадок.