Форум відсутніх: Як Давос перетворився на ООН з "вільним відвідуванням"

Цьогорічний форум у Давосі вийшов, м'яко кажучи, своєрідним. На нього не приїде президент США Дональд Трамп — він зайнятий спробами чи то припинити, чи то навпаки, продовжити "урядовий шатдаун". Подію не відвідає прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей, якій за два місяці потрібно підготувати країну до Брексіту — судячи усього, без будь-яких угод з ЄС і адекватних економічних планів. Не буде президента Франції Макрона — у нього продовжується війна з "жовтими жилетами". Не буде постійного відвідувача форуму, очільника Китаю Сі Цзиньпіна — він надто зайнятий вирішенням економічних проблем своєї країни, яка минулого року показала найменший економічний ріст за останні 30 років. Не буде Володимира Путіна — він образився, що на форум не запросили російських олігархів, які перебувають під санкціями. Хоч потім їх ніби й запросили — але недостатньо впевнено. Не приїде президент Зімбабве... Врешті, це не так вже й важливо, чому не приїде Емерсон Мнангагва.

Із представників політичної еліти публіка сподівається тільки на Ангелу Меркель та Майка Помпео.

При тому ключова тема форуму - "Глобалізація 4.0: формування глобальної архітектури в епоху четвертої промислової революції". А обговорювати збираються такі ключові теми, як "економічне протистояння найбільших держав", "руйнування багатосторонніх торговельних угод і правил", та можливу "політичну конфронтація між найбільшими державами". Що особливо зворушливо, все це буде дискутуватись за умов відсутності лідерів США, Китаю та Росії, які ніби і є головними причинами усіх перелічених вище лих. Цей факт автоматично перетворює форум з неформальної зустрічі тих, хто приймає рішення стосовно майбутнього планети, на дуже престижний дискусійний клуб. Де найкращі експерти розкажуть про нагальні проблеми сучасності — а чисельна публіка з ними погодиться і висловить свою стурбованість. Чим усе, власне кажучи, й обмежується.

Єдиним фактором для оптимізму може служити хіба дослідження Bloomberg, згідно з результатами якого практично всі мільярдери — постійні учасники Всесвітнього форуму за останні десять років помітно збільшили свої статки.

Натомість виступи очільниці МВФ Крістін Лагард та інших ключових спікерів економічних панелей прозоро натякають на те, що і без того повільне зростання світової економіки впродовж останніх років під тиском торговельних воєн та делібералізації світової торгівлі вже найближчим часом може змінитись на падіння.

Звичайно, на форумі присутні більш ніж 40 глав держав та урядів. А масова відмова ключових учасників від участі — це не якийсь спланований акт саботажу. Але той факт, що найпомітніші геополітичні фігури сучасного світу не мають можливості зібратись для того, щоби в неформальній обстановці виробити якусь подобу стратегії протидії хаосу, який повільно, але невпинно заповнює собою практику сучасних міжнародних стосунків, каже про багато.

Адже свого часу такі проривні й загальноважливі речі, як спільна стратегія боротьби з фінансовою кризою 2008 року, чи Паризька угода по клімату від 2015 року, обговорювались і узгоджувались ключовими учасниками саме в Давосі. Натомість зараз, коли світ доконче потребує адекватної розмови, приміром, очільників США та Китаю — раптом стає зрозуміло, що у них немає часу для "глобальної архітектури". Вони зайняті "гасінням пожеж" на своїх територіях — і можливості поговорити про припинення конфронтації, від якої залежить доля економічного зросту на всій планеті, вони банально не можуть.