Зупинка у розширенні ЄС на Схід: Які загрози несе Україні "французскій поцілунок" Макрона і Путіна

Французький амбасадор у Києві Етьєн де Понсен заявив, що Париж інтенсифікує діалог з Москвою, оскільки утримування Росії в дипломатичній ізоляції "не дає бажаних результатів". При тому позиція Франції ніби як "абсолютно не змінилася ані стосовно територіальної цілісності України, ані стосовно санкцій проти Росії". Але при тому Путін знову повертається до європейського політичного діалогу. Себто стає рукопожатним.

Приблизно в той же час з'явилося повідомлення про те, що російське акціонерне товариство "Авизапчасть" звернулося до арбітражного суду Москви з позовом, суть якого зводиться до того, що партія Марін Ле Пен "Національне об'єднання" (та котра до 2018 року була "Національним фронтом") повинна повернути російській компанії борг в 639,7 млн рублів, які партія Ле Пен позичила у Чесько-Російського банку, а потім якось забула повернути. Збанкрутував і банк, але права на його борги тепер належать близькій до російської влади компанії, яка раптом згадала про ці борги і готується через суд примусити французьких націоналістів повернути гроші.

Ну, чи принаймні зробити з цієї справи голосну медійну історію.

Що насправді є достатньо серйозною загрозою для противників Емануеля Макрона, оскільки жоден із французьких банків дати їм рефінансування не погодиться. Власне, тому у 2014 році вони й зверталися до росіян. А новина про те, що "французькі націоналісти брали гроші в Москви, а тепер фактично збанкрутували", навряд чи сприятиме підвищенню рейтингу цих політичних опонентів чинного президента Франції.

Складно сказати напевне, чи ці дві історії жорстко пов'язані між собою якоюсь сформульованою закулісною домовленістю, чи, може, просто два президенти роблять один одному "дрібні подарунки". Але суть залишається однією. Політика сьогоднішнього Парижу спрямована на кілька очевидних речей. Зокрема, на протидію Вашингтону і утвердження франко-німецької гегемонії всередині ЄС, що сильно спрощується після Брекзіту. А також на всесвітнє сповільнення розширення ЄС на схід.

Наприклад, сьогодні стало відомо про те, що Європейська комісія, на вимогу Франції, завершила розробку нових правил розширення ЄС. Які передбачають істотно більший вплив на процес розширення з боку держав-членів. А також дають можливість повторно відкривати переговори стосовно виконаних домовленостей, якщо державам ЄС здається, що країна-кандидат демонструє регрес.

Зрозуміти Париж в цій ситуації ніби як і можна. Оскільки "суверенна демократія" у польському, чи, приміром, угорському варіантах має, направду, не так багато спільного з ліберальними цінностями Європейського союзу. Тому Франція прагне поставити якісь запобіжники для країн, які спочатку користуються з європейських фінансів для покращення власної економіки, а потім прагнуть нав'язати свої світоглядні норми решті союзу.

Але, з іншого боку, зупинка у розширенні ЄС на схід, яка буде вельми ймовірним наслідком нових правил, зіграє на руку Росії, дуже надовго, якщо не назавжди залишивши Україну, Білорусь та Молдову у "сірій зоні", під жорстким тиском геополітичних амбіцій Кремля. Що, здається, добре розуміють і в Москві.

Тому нових траншів французьким націоналістам чекати не доводиться. Швидше слід готуватися до судових позовів за вже витрачене.

А Україні, вочевидь, слід інтенсифікувати діалог стосовно співпраці не тільки з ЄС, але, приміром, і в форматі "Межимор'я". Чи ймовірного глибшого партнерства у протидії Росії з Лондоном, який вже не обмежений у своїх діях вимогами Брюсселю. Бо період французького домінування в ЄС може виявитись довшим, ніж того хотілось би.