Саудити та США готові поділити Сирію з Путіним або почати Третю світову

Чутки про те, що Ер-Ріяд готовий в тій чи іншій формі взяти участь в сирійському конфлікті, циркулювали вже немалий період часу. В якийсь момент навіть здавалося, що це просто форма психологічного тиску на Кремль

Втім, якщо це й було так – то психологічний тиск не спрацював. Росія разом з шиїтськими бойовиками та військами Асада продовжує наземний наступ – і, головне, неселективні бомбардування всього, що рухається і має нещастя бути в радіусі дії російських літаків. Не відволікаючись від цього заняття навіть в ті моменти, коли високопоставлені дипломати збираються в Женеві, аби поговорити про мир. І Саудівська Аравія публічно оголосила, що готова до наступної, гострішої фази конфлікту.

"Ми готові до наземної операції в складі міжнародної коаліції в Сирії на чолі з США", - заявив вчора радник міністра оборони Саудівської Аравії Ахмед Асир.

"Ми також хочемо, щоб члени коаліції привносили все більший внесок" – відповів йому спікер Держдепу США Джон Кірбі. А глава Пентагону Ештон Картер пообіцяв, що обговорить з саудівськими чиновниками питання про наземну операцію на наступному тижні в Брюсселі.

Якщо додати до цього опубліковані в Guardian чутки про те, що Саудівська Аравія узгодила свої дії з Туреччиною, ба більше того – домовилась про координацію своїх дій з поки що невідомою широкому загалу стратегією Анкари, яка хоч і не збирається прямо вступати в конфлікт, але, за даними російської авіарозвідки, значно активізувала рух людей та вантажів через сирійський кордон, ймовірність достатньо широкомасштабної наземної операції цілком не виключена.

Якими могли би бути гіпотетичні ідеальні наслідки вступу Ер-Ріяду у війну? Браві "декілька тисяч" саудівських командос виступають з території Йорданії, разом з поміркованою опозицією – і за підтримки сотень літаків союзної авіації – розбивають територію Ісламської держави на ізольовані анклави, які за допомогою місцевого населення потроху звільняють, відфільтровуючи агентів ІД, а на передовій зустрічаються з турецькими "гібридними військами" на півночі, оточивши – і залишивши в спокої – алавітську державу під російським протекторатом. Утворяться, щоправда, чотири Сирії – турецька, російська, саудівська та курдська. Хоча чому утворяться – вони і так вже є.

Після чого всі сторони збираються в Женеві, аби оголосити це новим сирійським порядком, і припинити п’ятилітню самогубну війну з сотнями тисяч загиблих і мільйонами біженців.

Скоріше за все, десь так воно все й намальовано у штабних планах кампанії в Ер-Ріяді. Біда лиш в тому, що у полі все інакше, ніж у штабі. І на практиці на третій чи четвертий день кампанії російський бомбардувальник "помилиться ціллю" над саудівською колоною. Чи навіть справді помилиться – але кому яка різниця?

Після чого командос на марші стануть супроводжувати, скажемо, саудівські "Буки" - Raytheon Improved HAWK. Не найновіша, але цілком ефективна американська зброя, здатна спускати з небес і МІГ, і Су. На яких хтось тієї ж миті захоче випробувати російські крилаті ракети.

Ер-Ріяду, знову ж таки, захочеться чимось відповісти. У них взагалі за ситі нафтові роки назбиралось чимало всього, чим можна відповісти вражинам – включно з сотнею тактичних ракет із двотонними боєголовками.

Якщо врахувати до того, що й Анкара може вирішити не залишатись у стороні від нового етапу боротьби за мир у Сирії, справа пахне повномасштабним регіональним конфліктом – з непередбаченими наслідками. Ймовірність якого наближається до абсолютної. Оскільки активні бойові дії збройних сил без малого двох десятків країн – за участю різномастого народного ополчення й ісламістських банд – фізично не можуть не закінчитись зіткненням провідних учасників між собою. Про долю сирійців, за мирне небо для яких зчепляться всі вищеперелічені, краще взагалі не думати. Тому хотілось би, аби Путін та Асад, які цілком можуть відвернути подібний сценарій, одумались. Нехай навіть як в голлівудському фільмі – в останні години перед війною. Хотілось би вірити. Але не виходить.