Електоральна шизофренія: Як поляки вирішили обрізати "ПіС" крила Європарламенту

Повідомлення про те, що польська опозиція має хороші шанси перемогти правлячу партію "Право і справедливість" на виборах до Європарламенту, відверто здивувало. Хоча б тому, що донедавна політсили йшли "ніздря у ніздрю" - при тому з невеликою перевагою "ПіСу", а тут раптом проєвропейська коаліція на чолі з "Громадянською платформою" отримує підтримку 42% опитаних, випередивши "ПіС", у якого 37,5%. Більше того, нова ліберальна партія під назвою "Весна", яку очолює відкритий гей, польський політик Роберт Бедронь, отримує зовсім не малих 8,5% підтримки.

Все це на перший погляд виглядає як перемога польської опозиції. Але тільки на перший погляд. Бо результати опитувань стосовно вподобань польських громадян перед парламентськими виборами помітно інші.

Зокрема, тут підтримувати "ПіС" збираються 39% - проти 22% у партії Грегора Схетини. При тому обидві партії впродовж місяця загубили по 2% підтримки - що призвело до зростання кількості тих, хто не визначився з політичними вподобаннями. Окрім двох наймасовіших партій, шанси на проходження до парламенту мають тільки "антисистемники" з Кукіз-15 та Польська селянська партія. Всі інші політсили 5% не набирають.

Чому настільки відрізняються електоральні вподобання громадян Речі Посполитої коли йдеться про національні та європейські вибори? Складається враження, що поляки "соромляться" того вектору розвитку, який проповідують польські праві популісти - тому й соромляться відправляти представників "ПіСу" до Європи. Але при тому багато поляків цілком не проти, щоби всередині Польщі все залишалося по-старому. І тому на національних парламентських виборах "Право і справедливість" зберігає помітну перевагу.

Певна логіка в такому підході є - оскільки представники правлячої партії неодноразово демонстрували як свою нездатність домовлятися з європейськими бюрократами, так і любов до недоречної демонстрації надмірної національної свідомості.

Але таке розділення зовнішньої та внутрішньої політики насправді не врятує Польщу від подальших проблем і зіткнень зі структурами ЄС. По тій простій причині, що причиною конфліктів є не стільки зовнішньополітичні висловлювання польських євродепутатів, скільки саме результати законотворчої діяльності польського парламенту. Де приймалися закони про сумнівну судову реформу, які, поряд з відмовою від прийому біженців, і стали основою конфлікту між Польщею та ЄС.

А тим часом, поки поляки готуються відправити "десант" з членів "Громадянської платформи" до Брюсселю, за чутками, чинний президент Європейської Ради Дональд Туск, повноваження якого закінчаться у кінці року, потроху готується повернутись в рідну країну і активно включитись в політичне життя, спрямувавши свої зусилля на об'єднання всіх політсил, що перебувають в опозиції до правлячої партії. Такий "зворотній рух" опозиції, ймовірно, іще більше ускладнить і без того непростий передвиборний ландшафт країни.