Економічна війна Туреччини проти США: Чим вона загрожує автокефалії для України

Конфлікт Анкари із Вашингтоном призвів до сподіваних наслідків. Турецький бізнес та громадяни злякались не мит на сталь, а риторики власного президента

Роман Федюк

Початок торговельної війни між Вашингтоном та Анкарою не був ні раптовим, ні особливо гострим. Після того, як від початку приречені на невдачу переговори про незастосування санкцій між Туреччиною і США таки провалились, а Анкара навідріз відмовилась відпустити американського пастора Ендрю Брансона, якого в Туреччині звинувачують в причетності до спроби державного перевороту, в п'ятницю президент США Дональд Трамп оголосив про додаткове підвищення захисних мит на поставки турецької сталі та алюмінію. З 25% до 50%, та з 10% до 20% відповідно.

Навряд чи це було надто серйозною економічною загрозою для Туреччини, яка за 7 місяців цього року і без того скоротила експорт сталі до США майже наполовину, наторгувавши за цей період лише на $552 мільйони. Тим паче, що за той же час експорт турецької сталі до ЄС зріс на 62,9% до $3,6 млрд. Для Анкари можливим, вочевидь, було б переорієнтувати і решту експорту на ЄС, помиритись з Німеччиною, пішовши на якійсь поступки у сфері прав людини, і приєднатись до дружньої родини європейських та довколаєвропейських народів, що протистоять тимчасовій "альтернативно обдарованій" зовнішній політиці США.

Але президент Туреччини обрав інший шлях. Після того, як турецька ліра в четвер втратила більше 14% вартості, Ердоган ще про всяк випадок трохи помовчав, а потім закликав громадян продавати золото і іноземну валюту. Заодно написавши твіт про те, що "у них (США — ред.) є долар, а у нас є наші люди, наша правда, і з нами Аллах!". В уряді тим часом заговорили про посилення фіскальної та монетарної політики, і боротьбу з валютними спекуляціями.

І — ви не повірите — ані турецькі бізнесмени, ані громадяни цієї країни не кинулись розпродавати валюту, а вчинили вкрай непатріотично. Себто продовжили її скуповувати. А ліра від четверга до вчорашнього вечора з показника 6.4 за долар добралася до 7.3. У такий спосіб від початку року турецька ліра втратила більш ніж 40% своєї вартості, а міністр фінансів Туреччини (він же — зять Ердогана) Берат Албайрак вчора увечері заявив, що проти курсу ліри "здійснюється цілеспрямована атака". Можливо, ця заява і заспокоїть громадян та бізнес Туреччини, але цілковитої впевненості в тому чомусь немає.

Звичайно, втрата американських ринків для деяких продуктів турецької промисловості — це відчутний і неприємний удар. Але навіть повна втрата цих ринків, які в зовнішньоекономічній діяльності Туреччини займають 4%, не мала би призвести до катастрофічної девальвації національної валюти. Справжня причина проблем турецької ліри, швидше за все, лежить не стільки в діях Дональда Трампа, як в реакції на них Реджепа Ердогана. Оцінюючи яку, громадяни його країни побоюються за своє майбутнє і економічний добробут. Побоюються, що під голосними й тріскучими пропагандистськими гаслами криється нездатність влади впоратися з економічними проблемами. Що рано чи пізно призведе до незадоволення владою, економічних протестів, і, як наслідок — спроб "закручування гайок" з боку Ердогана. І якщо зважити на той факт, що в країні щойно завершився дворічний надзвичайний стан після попереднього військового перевороту (в реальності якого немало хто й сумнівається) — до наступних жорстких заходів турки — навіть ті, що підтримують Ердогана, явно не готові.

Що ж до зовнішньополітичних наслідків економічної війни США та Туреччини, вони теж, на жаль, прогнозовані. Уже в п'ятницю Володимир Путін мав з Реджепом Ердоганом тривалу телефонну розмову. Звичайно, турецька сталь Росії не потрібна — але про розвиток туризму сторони таки поговорили. Тим паче, що падіння курсу ліри до долара робить Туреччину помітно привабливішою для відпочинку росіян.

Неприємна новина для українців у цій ситуації може полягати в тому, що константинопольський патріарх, на рішення якого стосовно автокефального статусу для українського православ'я зараз вельми очікують, окрім всього, є ще й турецьким посадовцем. І як в 2008 році Кремля вдалося заблокувати процес надання автокефалії не в останню чергу за посередництвом турецької влади — цього разу Путін, ймовірно, спробує повторити цей маневр.

Втім, і російсько-турецька дружба наразі є вкрай неміцною. Оскільки сирійський диктатор Башар Асад готує наступ на контрольований протурецькими силами сирійський Ідліб, і в цьому наступі неминуче братимуть участь російські війська, то не мине й кількох місяців, як сьогоднішні геополітичні приятелі можуть зустрітися на полі бою.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ