Думати на крок вперед: Як Меркель убезпечилася від ковідіотів та мусульманських радикалів

Позавчорашнє рішення канцлерки Німеччини Ангели Меркель ввести в країні м'який локдаун стало несподіванкою. Адже в той момент країна демонструвала відносно "скромний" приріст кількості заражень у 16 тисяч осіб. Що було наче й непогано в порівнянні, наприклад, з Іспанією (на той момент - більше 20 тисяч щодня), чи, тим паче, з Францією (станом на 28 жовтня - 36.5 тисяч щодня), які тотального локдауну, навіть в пом'якшеній формі, так і не ввели.

При тому рішення виглядало фактично спонтанним, і було прийняте без попередніх консультацій з ключовими політичними гравцями.

Коли Меркель оголошувала про своє рішення в Бундестазі і обґрунтовувала його необхідність, її виступ неодноразово переривали представники опозиційних партій, при тому вельми різних — від правої пропутінської "Альтернативи для Німеччини" і до ліберальних Вільних демократів. Претензії опозиціонерів стосувалися не змісту рішення Меркель, а саме того факту, що прийняття нових обмежувальних заходів відбулося в обхід Бундестагу і земельних парламентів. "Такий підхід може призвести до відсутності схвалення з боку населення, юридичних ризиків, а також завдати шкоди нашій парламентській демократії", – зазначив тоді представник демократів Лінднер.

Але сьогодні, коли добова кількість заражень в Німеччині зросла до 18 тисяч, стає зрозумілим, що фрау канцлерін зіграла на випередження. Звичайно, між локдауном та зниженям захворюваності є десятиденний лаг, але в світлі наростання пандемії рішення канцлерки ні в кого вже не викликає сумнівів.

Паралельно з тим Німеччина, обмежуючи масові зібрання, має всі шанси уникнути двох популярних європейських проблем. Перша з них — це виступи ковідіотів, які відновилися в Європі з небаченим розмахом. На кшталт барикад у Парижі, які намгалися спорудити прихильники "свободи від масок" 17 жовтня. Чи побоїща у Празі, де на Староміській площі 18 жовтня поліція була змушена використовувати водомети та сльозогінний газ проти футбольних фанатів, що взялися боротись з карантином. При тому як показували літні події, потенціал "ковідіотських виступів" у Німеччині теж немалий. Але за умов локдауну на акцію відважаться вийти тільки зовсім вже радикально налаштовані елементи, а не пересічні бюргери. І з не надто чисельними акціями екстремістів поліція впорається без особливих зусиль.

Окрім того, заборона на проведення людних публічних заходів дозволить Берліну уникнути проблем з виступами мусульман. Котрих в Німеччині наразі мешкає більше 4 мільйонів, при тому істотна їх частина належить до турецької діаспори. І після полум'яних промов Реджепа Ердогана на тему того, що президент Франції Макрон та влада ЄС загалом "притісняє" мусульман, чимала кількість "німецьких турків" цілком могли почати нові протестні акції. Які б не надто позитивно вплинули як на громадський порядок, так і на епідемічну ситуацію в країні.

Не можна виключати, що ближчим часом прикладом Німеччини скористаються й інші держави, що потерпають від схожих проблем.

А загалом, аналізуючи дії Ангели Меркель в період епідемії, мимоволі відчуваєш недостойне почуття,— заздрість. Заздрість стосовно здатності декотрих світових лідерів думати якщо й не на роки вперед, то, принаймні, передбачати результати своїх дій впродовж кількох майбутніх тижнів. Читаючи останні стрічки українських новин, особливо гостро розумієш, як її декому бракує.