Відеозустріч з ЄС: Чим загрожує Україні віртуальний саміт "Східного партнерства"

Цьогорічний традиційний самміт Східного партнерства став іще однією жертвою пандемії. Спочатку його планували провести в червні, потім з'явилися чутки про перенесення заходу на другу половину року, потім – взагалі про скасування. 
І ось сьогодні стало відомо, що президент Європейської ради Шарль Мішель остаточно вирішив скликати на 18 червня відеоконференцію лідерів країн Європейського союзу і країн "Східного партнерства". У якій, окрім самого Мішеля, візьмуть участь президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та верховний представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель.

Під час заходу "лідери ще раз підтвердять стратегічну важливість Східного партнерства". А також поговорять про "важливість солідарності під час кризи COVID-19" і про "підтримку з боку ЄС у боротьбі з наслідками спалаху в регіоні "Східного партнерства". 

Всі вищеперелічені теми, безумовно, є важливими. І, напевно, своєрідною перемогою для проекту Східного партнерства є навіть той факт, що на відеозустріч зберуться лідери держав – членів ЄС. Хоча ще в травні ходили чутки, що в заході братимуть участь тільки керівники європейських інституцій та очільники зовнішньополітичних відомств. 
Але на тому позитив, напевно, і закінчується. Оскільки формат відеозустрічі, яка, скоріше за все, не завершиться навіть прийняттям спільної фінальної декларації, не дасть відповідь на чимало важливих питань, які стоять зараз перед "Східним партнерством".  

Штука в тому, що стратегію і логіку розвитку Східного партнерства дотепер визначав документ під поетичною назвою "20 досягнень до 2020 року". Можна багато дискутувати про якість цього документу чи успішність його виконання. Зокрема, в частині реалізації намірів щодо безпеки в Європі, які на практиці обернулися початком ще однієї масштабної війни на території Східного партнерства. Але, добре чи зле виконувався документ, цього року його дія завершується. 

При тому обговорення його заміни мало відбутися саме на черговому саміті. Певні залишки цього наміру, напевно, можна знайти в сформульованій програмі відеозустрічі, зокрема, у пасажі про те, що "лідери обговорять довгострокові політичні цілі "Східного партнерства" та розроблення результатів на період після 2020 року, які будуть схвалені на фізичному саміті 2021 року".
Але це бюрократичне формулювання підштовхує до думки, що "відеообговорення" документу, приймати який збираються у кращому випадку через рік, не буде ані надто ретельним, ані ефективним. 

Звичайно, Рада ЄС 11 травня ніби як затвердила висновки про політику щодо країн Східного партнерства на період після 2020 року. В цьому скромному за обсягом документі навіть згадуються європейські прагнення та європейський вибір східних партнерів. 
Але все це ніяким чином не наповнить існування формату практичним смислом, який міг би включати поглиблення економічної інтеграції, подальшу гармонізацію законодавства, співпрацю у сфері безпеки, освіти, логістики – й десятки інших ініціатив. Які б давали користь обом сторонам і дедалі міцніше пов'язували членів Східного партнерства із ЄС. І без яких "визнання європейських прагнень" України є не більше, ніж порожньою дипломатичною формулою із неозначеним майбутнім.