Сюрприз від Меркель: Що означає для України німецьке добро на "Північний потік-2"

Німецьке федеральне відомство з питань судноплавства і гідрографії видало дозвіл на будівництво і експлуатацію трубопроводу "Північний потік — 2" у виключній економічній зоні країни в Балтійському морі.

Раніше позитивне рішення стосовно реалізації проекту винесло Гірське відомство міста Штральзунд, схваливши будівництво і експлуатацію 55-кілометрової ділянки газопроводу в територіальних водах і на континентальному шельфі ФРН.

Таким чином, всі необхідні дозволи для німецької ділянки російського газогону загальною протяжністю 85 км отримані.

Звичайно, все ще тривають процедури отримання дозволів в інших чотирьох країнах уздовж маршруту газопроводу - Росії, Фінляндії, Швеції та Данії. У двох останніх випадках у будівельників навіть можуть виникнути проблеми — особливо в Данії, де парламент прийняв закон, що дозволяє заборонити будівництво газогону з міркувань безпеки. Але ціною збільшення видатків і часу будівництва, територіальні води Данії біля острову Бронхольм можна в крайньому разі обійти. Критично важливим для учасників проекту був саме дозвіл німецької сторони. Який і було щасливо отримано.

Ще однією перепоною на шляху другого "Північного потоку" може стати рішення комітету Європарламенту з питань промисловості, досліджень та енергетики, який схвалив поправки в газову директиву, згідно з якою правила Третього енергопакету повинні поширюватися і на морські газопроводи, що зв'язують ЄС з третіми країнами. Якщо рішення підтримає ще й Європейська рада, то для проекту "Північний потік-2" доведеться створити незалежного оператора, а "Газпром", який є єдиним акціонером Nord Stream 2 AG, втратить можливість впливати на операційну діяльність, тарифи на прокачування газогоном потрібно буде погоджувати з регулятором, а до газогону доведеться забезпечити доступ інших постачальників окрім "Газпрому".

При тому запустити "Північний потік — 2" до кінця 2019 року, і скромно відмовитись від транзиту через Україну, просто не підписавши нового договору в 2019 році, "Газпром", попри все, не зможе. Оскільки газогін Eugal, який повинен стати продовженням "Північного потоку — 2" по території Німеччини, буде добудований чи то до кінця 2020 року, чи то навіть у 2021-му. Втім, це не змінює суті. Україна та Польща з великою ймовірністю втрачають як мінімум половину транзиту російського газу.

Змінити ситуацію може тільки один фактор. Після серії землетрусів влада Нідерландів збирається вдвічі скоротити видобуток на найбільшому європейському газовому родовищі у Гронінгені. Що автоматично відкриє в європейському газовому балансі "дірку" розміром у 10 мільярдів кубів на рік. Тоді, якщо Газпром зможе "перекрити" дефіцит збільшенням видобутку, з одного боку, буде збережено більше половини транзиту через Україну і Польщу. Але ЄС стане ще більш залежним від російського газу, який поступатиме через нашу територію. Такий от вибір між поганим і ще гіршим.

Сьогоднішнє рішення німецької місцевої влади виглядає достатньо неприємним для українців та поляків — особливо на тлі вчорашнього солідарного сеансу вигнання російських шпигунів у дипломатичних смокінгах.

Пояснити його можна тільки в один спосіб. У Берліні дотепер не розуміють — або роблять вигляд, що не розуміють — того факту, що вся російська економіка є тільки знаряддям для геополітичних ігор Кремля. Знаряддям таким самим, як і шпигуни, що працюють під дипломатичним імунітетом. І за таких умов однією рукою виганяти дипломатів, а іншою — допускати на ринок "Газпром" з його лобістськими грішми, здатністю купувати політиків і впливати на ЗМІ просто якось, м'яко кажучи, нелогічно.

І доки в Берліні не зрозуміють тотального характеру протистояння з Росією — у Володимира Путіна завше залишатимуться шанси для лобіювання проросійської п'ятої колони у Німеччині. Яка, за несприятливих умов, може викопати могилу ХДС/ХСС вже на наступних виборах.