Дослідження пропаганди: Яка стратегія російських тролів в Україні

Досліджувати сильні та слабкі сторони російської дезінформації взялись доценти кафедри політології Нью-Йоркського університету Леонід Пейсахін і Артурас Розенас, результати роботи яких було оприлюднено в The Washington Post.

"Жителі деяких українських сіл, але не всіх, можуть дивитися російське державне телебачення. Демографічний і економічний склад цих сіл дуже схожий. Ми скористалися такою ситуацією, щоб вивчити, як російські телеканали вплинули і чи вплинули взагалі на волевиявлення українців під час президентських і парламентських виборів в 2014 році, порівнюючи настрої в населених пунктах, де російське телебачення було доступним, з настроями в населених пунктах, де російський сигнал дуже слабкий або відсутній", - розповіли автори дослідження.

Дослідники склали карту доступності російського телевізійного сигналу, і зібрали результати голосування по виборчих округах. Щоб підтвердити вірність цих результатів, вони опитали тисячу шістсот сімдесят шість респондентів, що живуть в 160 виборчих округах, розташованих не далі ніж за 30 миль від російсько-українського кордону.

"Ми запитували респондентів, які телеканали вони дивляться, чи голосували вони і як голосували на недавніх виборах, а також поставили цілий ряд питань про їхнє ставлення до нинішніх подій і до російського і українського урядів", - пишуть Пейсахін і Розенас.

Щоб заміряти політичні уподобання до 2014 року, автори вивчили ступінь підтримки проросійських кандидатів в кожному з округів на виборах 2012 року, а також запитували людей, як часто в повсякденному спілкуванні вони говорять російською.

Результати вийшли прецікавими. "Ми виявили, що російська пропаганда діє тільки на тих, хто готовий її сприймати", - констатували політологи.

"Українці, які вже були прихильні до Росії, визнали її повідомлення в ЗМІ переконливими... Людей з антиросійськими поглядами меседж російських ЗМІ відштовхував, і вони ставали більш схильні голосувати за прозахідних політиків. Люди, які від початку не мали сильних політичних переконань, вочевидь, не змінювали погляди ні в тому, ні в іншому напрямку", - констатували американські науковці.

Простіше кажучи, пропаганда і дезінформація не змусила людей якось істотно змінити свої погляди. То чи є тоді російський вплив насправді безпечним? Однозначно, ні. "Розіп'яті хлопчики" таки впливають на реальність.

"Російська пропаганда посилила політичний розкол в Україні, доводячи людей по один і другий боки політичного спектру до крайнощів. В країні, і так глибоко розколотій в мовному і регіональному плані, це викликає тривогу".

Після чого автори роблять сміливу — і не факт, що обґрунтовану — екстраполяцію ситуації в Україні на США, припускаючи, що і там ціль могла полягати не у "вербовці прихильників", а у стимуляції ненависті й хаосу.

"Якщо Росія впливала на виборців, які вже симпатизували Трампу, намагаючись спонукати їх голосувати, це говорить про те, що її метою було допомогти йому перемогти на виборах. Але, якщо Росія головно поширювала свої упереджені ідеї, це свідчить, що її метою було посилення політичного розколу в США, що ускладнило б гладке функціонування американської демократії", - вважають політологи.

Що, до речі, добре співвідноситься з даними моніторингу діяльності російських "тролів", опублікованими в американських ЗМІ в процесі внутрішніх розслідувань соцмереж. З тих даних виходило, що часом групи "тролів" втручались у гарячі й болісні для американців дискусії (на кшталт права на продаж вогнепальної зброї після чергових інцидентів зі стріляниною в школах) по обидві сторони барикад, і свідомо підвищували градус дискусії за допомогою образ опонентів і розповсюдження неправдивих "новин".

Стосовно ж української частини дослідження, то виникає декілька питань.

Перше із них — риторичне. І полягає воно в тому, чому подібне дослідження на п'ятому році гібридної війни з Росією проводять американські журналісти, а не українські наукові чи урядові структури. Де Інститут стратегічних досліджень, Інститут соціології НАН, та маса інших поважних закладів, які існують за кошти держбюджету? Втім, зважаючи на риторичність, відповіді це питання не передбачає.

Інше, складніше питання, полягає в тому, що "підвищення градусу дискусії" і перехід до мови ненависті в українських сегментах соцмереж зараз здійснюють не тільки і не стільки російські тролі, як мільйони їх добровільних — хоч переважно і несвідомих — помічників. Як з числа "захисників русского міра" - так і з числа їх опонентів. За умов легітимної та відносно стабільної влади це видається не такою вже й великою проблемою. Чимось відірваним від реальних політичних процесів, і обмеженим у віртуальному просторі.

Але у випадку будь-якої політичної турбулентності — яка цілком може виникнути, наприклад, на наступних президентських виборах — цією ситуацією Кремль знову спробує скористатись. При тому не факт, що цього разу ставка буде зроблена тільки на "русмирівців"-сепаратистів, і до них не долучать стимульованих агентурою радикальних націоналістів, наприклад. За таких умов відрізнити "своїх" від "чужих" буде дуже, дуже непросто.