Досьє FinCEN: Що поєднує родичів Путіна, наркоторговців та найбільші західні банки

Витік документів підрозділу по боротьбі з фінансовими злочинами в складі міністерства фінансів США, так званого FinCEN, став своєрідним повтором Панама-leaks. Тільки повтором більш масштабним, і більш прикрим з точки зору моралі та етики. Оскільки якщо в панамських паперах йшлося про гріхи та грішки, сховані в далекій офшорці, то документи, отримані порталом BuzzFeed та опрацьовані міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів, демонструють, як найбільші банківські установи Заходу відмивали гроші російських олігархів — друзів Путіна, родичів Путіна, наркоторгівців та кримінальних кланів.

Ці документи розповідають, як британський Barclays, ймовірно, відмивав гроші братів Ротенбергів, близьких соратників російського президента. Чи, приміром, як гроші Сулеймана Керімова, дагестанського мільярдера і вірнопідданого російського олігарха, витрачалися на багатомільйонні "пожертви" для Консервативної партії Британії. Чи, приміром, про те, як впродовж якихось 5 років тільки через московський філіал Deutsche Bank на захід перетекло як мінімум 10 мільярдів доларів, дуже ймовірно, поцуплених з російського держбюджету. Це відбувалося за допомогою так званих "дзеркальних угод" - при яких інвестор (з сумнівними коштами на руках) доручає своєму банку купити акції, сплачуючи за них в місцевій валюті. Наприклад, в рублях. Одночасно банк повинен продати таку ж кількість акцій на іншому майданчику, наприклад, в Лондоні. У такий спосіб гроші виводилися з Росії і поступали в світовий фінансовий оборот. І відстежити їх походження було вельми проблематично.

При тому у банків існує спеціальне програмне забезпечння, покликане відслідковувати сумнівні угоди. Про кожну угоду, оцінену як сумнівна, банк зобов'язаний повідомляти правоохоронцям. Чого в реальності, звісно, ніхто не робив. Наприклад, в московській філії Deutsche Bank це забезпечення спрацьовувало більше сотні разів — без будь-яких видимих наслідків. Такими інструментами німецького банку користувалися не тільки друзі та родичі Путіна (зокрема, його двоюрідний брат Ігор Путін, на рахунку якого "всього лише" 50 мільйонів доларів, виведених на Захід). Аналогічними послугами користувалися і представники організованої злочинності. А через декотрі банки у США — наприклад, JPMorgan, переміщалися кошти міжнародних наркокартелів.

Звичайно, з точки зору здорового глузду, інформація про те, з яким розмахом викачували гроші з Росії соратники і друзі чинного президента, мала би стати там предметом бодай громадського, якщо вже не правоохоронного інтересу. Рівно ж як дані про сумнівні оборудки Клюєва. Фірташа та Коломойського, яка міститься у досьє FinCEN, мала би стати предметом уваги для українських слідчих органів. Втім, як у перше, так і в друге якось не дуже віриться. Особливо якщо згадати той факт, що, наприклад, інформація стосовно активів "сімї" Януковича, передана FinCEN Україні, так і не була використана.

Але й сказати, що витік конфіденційної інформації з Мінфіну США стане просто черговою інформаційною бульбашкою на тиждень-півтора, а потім про нього згадуватимуть тільки ліві та соціалістичні політики, що таврують "гідру капіталізму", також, напевно, не можна.

Оскільки оприлюднення подібних даних може пришвидшити реакцію американського Мінфіну. Яка, зазвичай, передбачає штрафи у сотні мільйонів, а часом — в мільярди доларів. Немалими будуть і репутаційні втрати, понесені фінустановами. Але найбільш неприємним наслідком всієї цієї історії для них стануть, напевно, зміни в європейському законодавстві, покликані посилити контроль за відмиванням грошей у банківських установах.

І є причини підозрювати, що після введення цих змін теперішні "механізми тіньового впливу" Росії на європейську політику, оті самі, що перетікали між філіями європейських банків, можуть помітно ослабнути. Можливо, Керімов і далі захоче підтримувати британських консерваторів. Але тепер йому доведеться це робити відкрито. А торі, відповідно, будуть змушені публічно ці гроші брати. Чи, скоріше за все, від них все-таки відмовлятися.