"Банка ікри і я в лайні": Які неприємності для Трампа заховалися в доповіді Мюллера

Учора таємне стало явним. Мін'юст США опублікував повну (якщо не рахувати чорних квадратиків, якими ретушували декотрі шматочки) версію доповіді спецпрокурора Роберта Мюллера стосовно втручання Москви в президентські вибори в США в 2016 році. Підсумковий звіт, що складається з півтисячі сторінок, розповідає про “безліч контактів між членами штабу президента США Дональда Трампа і особами, які стверджували, що мають зв'язки з російським урядом”.

З боку Трампа в контактах з росіянами, зокрема, помічені колишній радник президента США Картер Пейдж, колишній політичний радник в президентській компанії Трампа в 2016 році Джордж Попадопулос, зять пана Трампа Джаред Кушнер, керівник передвиборної кампанії пана Трампа Пол Манафорт і ще 12 осіб. Втім, автор звіту констатує, що “буде важко” довести, що ці посадові особи діяли в якості агентів Росії. Втім, неприємностей особисто для Трампа можна чекати і з іншої сторони. Оскільки звіт містить перелік з 11 пунктів, за якими Дональда Трампа можна запідозрити в спробі перешкодити правосуддю.

Серед цих пунктів — і звільнення Джеймса Комі з посади директора ФБР, і чисельні спроби переконати колишнього генпрокурора США Сешшенса взяти в свої руки контроль над розслідуванням, і достатньо дивні спроби відсторонити від розслідування самого Мюллера.

Особливо зворушливим виглядає пасаж про те, що Трамп не тільки наказав юристу Білого дому Дону Макганну звільнити Мюллера, але і зажадав від нього заперечувати факт такого наказу. Втім, юрист, як чоловік бувалий, обидва розпорядження скромно проігнорував — як і більшість інших посадовців, до яких звертався Трамп.

"Спроби президента вплинути на хід розслідування здебільшого були невдалими... Але це сталося в основному тому, що люди, які оточували президента, відмовилися виконувати його накази і вимоги", — констатує Мюллер і нагадує, що невдача в реалізації злочинних намірів не означає, що цих намірів не було.

Тому переможна реляція Трампа про те, що розслідування підтвердило відсутність змови з Росією та законослухняність президента США правдива тільки наполовину. Розслідування радше “закрило” питання змови оскільки дати однозначну відповідь на нього неможливо. Але тема зумисного перешкоджання роботі слідства навпаки, зазвучить голосніше — і в цьому полягає добра новина для демократів, які контролюють зараз Палату представників. А погана новина полягає в тому, що чіткого формулювання про злочинні перешкоди правосуддю з боку Трампа в звіті відсутні.

Тому тривале, виснажливе і, за великим рахунком, безрезультатне протистояння між білим домом і Конгресом, скоріше за все, продовжиться. А президент, який ішов до влади під лозунгами радикальних реформ, і далі буде зайнятий головно питаннями власного політичного виживання.

Окрім того, звіт спецпрокурора Мюллера наповнений прецікавими деталями. Чого, наприклад, вартує епізод, присвячений банці ікри вартістю в 40 тисяч доларів, яку Віктор Янукович подарував Манафорту в якості “бонусу” за вдало проведену виборчу кампанію! Добре, хоч не позолочений унітаз. Навіть за корупціонерів доводиться соромитись.

Чи, приміром, пасаж про розпач Трампа, коли йому повідомили про початок спеціального розслідування. "Боже мій. Це жахливо. Це кінець мого президентства. Я в лайні", — вигукує новоспечений “борець із елітами”. Сам цей аудіоролик, якщо колись стане публічним, коштуватиме на наступних виборах Трампу відсотка-другого голосів.

Але якщо абстрагуватись від “цікавинок” і подивитись на звіт Мюллера як на цілісний документ, виникає стійке почуття заздрості. Кожен, хто читав матеріали українських слідчих — на будь-яку тему, від сільської “хуліганки” і до масштабних економічних злочинів, визнає, що про такий рівень слідчої роботи, який продемонстрував Мюллер, будь-який український орган правопорядку може тільки мріяти. Можливо, саме тому соратники Дональда Трампа сидять по тюрмах, а соратники “людини, що передала ікру” готуються до повернення у владу — хай і з новим господарем.