Пільги замість живих грошей: За що Путін хоче купити Білорусь у Лукашенка

Після вчорашніх тригодинних переговорів Путіна та Лукашенка стало відомо, що сторони досягли згоди за 28-ма інтеграційними програмами — усіма, які були заплановані для розгляду. Було домовлено про створення єдиного фінансового ринку, спільне валютне регулювання, гармонізацію податкового та митного законодавства, спільний платіжний простір, і багато чого іще. Фактично, Путін з Лукашенком домовилися про уніфікацію законодавства двох країн для створення єдиного економічного простору. Розділити який, в разі потреби буде вельми непросто — а впродовж короткого терміну і взагалі неможливо.

При тому як Путін, так і Лукашенко підкреслювали, що політичне об'єднання двох держав наразі не перебуває на порядку денному. Оскільки, як зазначив російський президент, для цього слід створити "економічний базис". У будівництві якого вчора ніби як непогано просунулися.

Але попри те, що обидві сторони видавали на публіку переможні реляції, підписання інтеграційних програм наразі так і не відбулося. "Якщо уряди (Росії та Білорусі — ред.) це приймають, то на Вищій держраді, як ми домовлялися з вами, коли ми визначимо час ... може бути, наприкінці жовтня ... приймемо остаточно ці домовленості", — заявив за результатами переговорів Лукашенко.

Якщо ж абстрагуватися від офіціозу, то картина виглядає наступним чином. Учора Росія, фактично, відмовилася фінансувати режим Лукашенка "живими грішми". Оскільки, за словами Путіна, загальний обсяг кредитів з вересня до кінця 2022 року становитиме близько 630-640 млн доларів. Лукашенко підтвердив цю цифру і заявив, що "нам не потрібні нові кредити". Якщо врахувати, що перед зустріччю обговорювався новий кредит для Білорусі в розмірі 3 мільярдів доларів іще до кінця поточного року — то можна сказати, що від прямого фінансування Мінська Москва демонстративно відмовилася. А запропонованих коштів не вистачить навіть для обслуговування наявного зовнішнього боргу Білорусі перед Росією та Китаєм.

Зрозуміти відмову Кремля платити Лукашенку нескладно. Оскільки у випадку зміни влади в Білорусі — при тому будь-якої зміни, навіть на цілком проросійський уряд — нова влада сміливо може заявити, що кредити, видані Лукашенку після останніх президентських виборів, не мають стосунку до білоруської держави, оскільки видавалися нелегітимному президенту. І ніхто їх повертати не збирається.

Натомість купити прихильність Лукашенка до інтеграції Росія намагається в інший спосіб — зберігши для Мінська ціну на газ в 2022-му на рівні нинішнього року. На відміну від грошей, пільгові ціни на газ є зручними для Кремля тим, що їх в будь-який момент можна скасувати.

Чи погодиться Лукашенко на цю фінальну пропозицію Кремля, яка явно виглядає як помітний крок в напрямку демонтажу білоруської незалежності? Скоріше за все, він і сам ще не відповів для себе на це запитання. Оскільки якби він змирився з капітуляцією — то оголосив би її вчора. Підігравши Путіну, якому потрібні "зовнішньополітичні звершення" до моменту голосування в Держдуму, і виторгувавши за це якісь невеликі додаткові бонуси. Але Лукашенко переніс фінальне підписання домовленостей на жовтень — не виключено, сподіваючись при тому знайти все-таки інші джерела фінансування. Єдиним із яких, зважаючи на наявну міжнародно-політичну ситуацію, що склалась довкола білоруського режиму, може стати хіба що Пекін. Втім, шанси на істотну китайську кредитну лінію для нелегітимного і не схильного виконувати власні обіцянки білоруського диктатора наразі видаються мінімальними. Тому братські обійми, які переслідували Мінськ вподовж останніх двадцяти років, скоріше за все, зімкнуться на горлянці Лукашенка іще до початку опалювального сезону. Вибираючи між власною необмеженою владою і суверенітетом Білорусі, Лукашенко обрав першу. А в результаті має всі шанси втратити спочатку незалежність, а невдовзі — і владу.