Зустріч в Нью-Йорку: Чому візит Зеленського до Трампа завершиться провалом

Тема поки все ще гіпотетичної зустрічі президентів України та США продовжує хвилювати як команду Зеленського, так і решту громадян України. Свіжі інформаційні витоки — скоріше за все, із офісу президента, констатують, що зустріч Зеленського і Трампа пройде у вересні. Зокрема, джерело повідомляє, що Зеленський зустрінеться з Трампом в момент свого візиту в США для участі в 74-й сесії Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку. При тому підготовчий процес до зустрічі буцімто вже йде, і адміністрація Трампа в ній дуже зацікавлена.

Зустріч з Трампом — це, звичайно, чудово для іміджу Зеленського. Бо це зайва можливість продемонструвати як своїм виборцям, так і спостерігачам "за порєбріком" той факт, що стратегічне партнерство між Києвом та Вашингтоном нікуди не поділося. Зважаючи на той факт, що з американського боку над зустріччю працює, окрім послів Волкера і Тейлора, ще й міністр енергетики США Рік Перрі, то, загалом, можна очікувати на деякі цікаві рішення, пов'язані як зі співпрацею України та США у відповідній сфері, так і на координацію стратегії спільної протидії російському нафто-газовому лоббі в Європі, яке продовжує підтримувати будівництво "Північного потоку — 2" і поступове перетворення "Турецького потоку" на повноцінний замінник раніше заблокованого "Південного потоку".

Це, врешті-решт, можливість виступити на Генасмблеї, і зайвий раз нагадати про стан справ із російсько-українським конфліктом. Наголосивши, що радикальна, докорінна зміна влади в Києві, і відчайдушні спроби досягти припинення вогню на лінії зіткнення жодним чином не вплинули на позицію Кремля.

Але, водночас, проведення зустрічі саме у Нью-Йорку, на полях Генасамблеї — не виключено, навіть без істотної політичної програми перебування безпосередньо у Вашингтоні — це свідчення того, що сподіваного й обіцяного Зеленським входження США у переговорний процес стосовно Донбасу наразі не відбувається.

Що є причиною такого стану справ, сказати напевне неможливо. Серед найбільш вірогідних варіантів —  ймовірне небажання Києва піти на зустріч переговорним вимогам Вашингтона стосовно особи прем'єр-міністра. Чи, можливо, навіть небажання команди Зеленського сприяти Трампу в отриманні компромату на сина Джо Байдена, Гантера. Хоча останній варіант є малоймовірним.

При цьому небажання Вашингтона надто глибоко "заходити" у російсько-український переговорний процес може бути і ніяк не пов'язаним із діями Києва, а просто бути результатом стратегії на мінімізацію "політично токсичних" контактів як між Трампом та Путіним безпосередньо, так і між зовнішньополітичними відомствами обох країн. "Не говорити" і "вести переговори" - це все-таки антоніми.

Втім, якими б не були дипломатичні причини, що стоять за сьогоднішньою геополітичною позицією керівництва США, наразі Україні, здається, доведеться задовольнитися тим рівнем контактів, який запропонований Вашингтоном. Ну, і не забувати про той прикрий для Дональда Трампа факт, що переважна більшість його миротворчих ініціатив — як, власне кажучи, спрямованих на переговорну деескалацію ситуації (як то було у випадку з Північною Кореєю), так і навпаки, спрямованих на "примус до миру" (як то трапилось з Іраном), наразі призвели тільки до погіршення ситуації.