Розмова про Донбас. Для чого Волкер збирається до Суркова

Держсекретар США Рекс Тіллерсон побачив "певну готовність" російської сторони відновити обговорення шляхів врегулювання конфлікту в Україні.

Більше того, спецпредставник США по Україні Курт Волкер має намір відвідати Москву для зустрічі з помічником президента Росії Владиславом Сурковим.

Все це в сумі може справити враження, що дві держави всерйоз працюють над якимись шляхами і способами ослаблення протистояння на Донбасі. Над черговим "планом Тіллерсона", який раз і назавжди поставить крапку якщо й не у конфлікті - то принаймні у війні. Особливо, якщо зважити на той факт, що Владислав Сурков – не Маша Захарова, і його думка стосовно подальшого перебігу конфлікту на Донбасі може вчинити певний – хоч і не вирішальний, звичайно – вплив на того, хто одноосібно приймає рішення на Росії. Ці дипломатичні тілорухи можуть потішити – бо ніби дають шанси на завершення війни. Вони можуть засмутити – бо знову "нас без нас одружують".

Але навіть мінімальна спроба аналізу вчорашньої зустрічі цілком заспокоює. Бо реальною ціллю всіх учасників дискусії – як з боку Держдепу, так і з боку російського МЗС, є імітація переговорного процесу, а не готовність до прийняття якихось рішень.

Зокрема, говорячи про переговори Волкера з Сурковим, Лавров говорить одну дуже знакову річ. "Це (зустріч – ред.) буде цікаво, тому що Волкер вже об'їхав чимало столиць, зокрема Київ, Париж, Берлін, Лондон, і нам буде цікаво, яке уявлення про нинішній стан справ склалося у американського спеціального представника", - заявив очільник російської дипломатії. Не згадавши при тому, що Волкер відвідав не тільки "Лондон з Парижем", але й лінію фронту. Де багато й влучно говорив про те, що на Донбасі – "гаряча війна", а не "заморожений конфлікт".

Втім, цей ключовий аспект Росію не надто цікавить. Врешті, про стан справ на Донбасі у Кремлі непогано поінформовані і без Волкера. А цікавить російське МЗС та президентську адміністрацію, чи не втомились, бува, в європейських столицях від українського питання. Про що і говоритимуть з Волкером. Без особливого, скоріше за все, результату.

Натомість сухий залишок вчорашньої зустрічі очільників Держдепу США та МЗС Росії у Манілі виглядає наступним чином. Тіллерсон "уточнив" причини й масштаб накладених Росією на американських дипломатів "контр санкцій". У відповідь на що Лавров процитував йому телевізійний виступ Путіна на тему цього рішення. У відповідь на що Тіллерсон пообіцяв до початку вересня розповісти, якими будуть американські "контр-контрсанкції". На чому сторони і розійшлися, констатувавши "готовність до продовження діалогу".

Всі ми бачили "план примирення з Росією" авторства Тіллерсона, який навіть не наважились презентувати широкій громадськості. Всі ми чули божевільні заяви держсекретаря про те, що новий раунд антиросійських санкцій – це насправді позитивний крок у двосторонніх стосунках. Вчорашня зустріч – як і майбутні переговори Волкера з Сурковим – цілком вписується у цю історію уявних дипломатичних перемог.

Тіллерсон вимушений імітувати "діалог з Росією" у рамках виконання передвиборних обіцянок чинного президента США Дональда Трампа. При тому цей діалог має бути достатньо безрезультатним – аби Конгрес США не міг запідозрити Держдеп і президента у зраді американських інтересів росіянам.

З іншого боку, імітація діалогу цілком відповідає інтересам Кремля. Де не проти переконати власних громадян та економічні еліти в тому, що ізоляція Росії ще не стала абсолютною, і до Москви ще приїжджає більше закордонних дипломатів, ніж, скажімо, до Пхеньяну.

Тому дипломатичні "ігри в імітацію" продовжуються. Москва і Вашингтон обмінюються візитами – і рішеннями про взаємні санкції. Тим часом на лінії зіткнення ЗСУ та російсько-сепаратистські війська обмінюються вогневими контактами. Життя продовжується. Виходу із замкненого кола війни на разі не видно.