Для чого Путіну ракетний плутоній і сварка у Сирії

Очевидна ескалація стосунків із Заходом, на яку йде Росія, вочевидь, вже не є аргументом для Вашингтону чи Брюсселю. Вона призначена для власних громадян

Журналіст відділу «Світ»
Для чого Путіну ракетний плутоній і свар…

Повідомлення про те, що США припиняють співпрацю з Росією, спрямовану на врегулювання сирійського конфлікту, новиною не стало ні для кого. Про безсенсовий і безнадійний характер "сирійських переговорів" з Росією, які, насправді, були лиш ширмою для продовження наступу російських та асадівських військ, Depo.ua вже писало. Як, власне, і заявив прес-секретар Держдепу США Джон Кірбі: "Це рішення було нелегко прийняти. Але терпіння у всіх скінчилося"

Вся співпраця між США та Росією в Сирії тепер обмежиться одним каналом зв’язку, за допомогою якого сторони "намагатимуться уникати інцидентів у повітрі". Масштаб співпраці – достойний часів Карибської кризи. Разом зі звинуваченнями у тому, що "Вашингтон іде на співпрацю з терористами", Москва не просто відмовляється від домовленостей – вона відмовляється вести будь-яку дискусію. В якості аргументів тепер можна розглядати хіба розвантажені в сирійських портах у ці вихідні комплекси С-300ВМ "Антей-2500" (на класифікацією НАТО - SA-23 Gladiator), для захисту від надзвукових літаків та крилатих ракет. Яких, нагадаємо, ніби немає на озброєнні ні в Ісламської держави, ні навіть у поміркованої сирійської опозиції.

Разом із тим Кремль відмовився від утилізації ракетного плутонію у відповідності до угоди 2000-го року, поставивши в якості умови відновлення процесу умови, які США однозначно не можуть виконати. Бо ні "компенсації за санкції", ні, тим паче, скорочення кількості військ НАТО на територіях країн – членів Альянсу" до сфери можливих реальних кроків Вашингтону не належать. Простіше кажучи, Кремль зробив черговий і усвідомлений крок до самоізоляції.

При тому все, насправді, не обмежується зривом переговорів по Сирії, чи відмовою знищувати ракетний плутоній – "в зв'язку з докорінною зміною обставин, виникненням загрози стратегічної стабільності в результаті недружніх дій Сполучених Штатів Америки щодо Російської Федерації..., а також виходячи з необхідності вжиття невідкладних заходів щодо захисту безпеки Російської Федерації". Хоч і цього, здавалось би, досить.

Паралельно з тим Кремль в останні дні послідовно закриває масу інших дипломатичних каналів.

Прикладом може бути явно інспірована у кремлівській адміністрації сварка РПЦ та Ватікану. Приводом став демарш РПЦ стосовно самого факту існування українських греко-католиків-"уніатів", яке ставлять у вину Ватікану. Демарш, який фактично перекреслює всі здобутки патріарха Кирила у його дипломатичних зусиллях залучити Ватикан з його антиамериканськи налаштованим папою у геополітичне тяжіння Росії. Демарш, який перекреслює Гаванську декларацію Кирила і папи, і на який Рим не може зреагувати рівним рахунком нічим, окрім роздратованих дипломатичних зворотів – бо "заборонити" греко-католиків не може ні чинний намісник святого Петра, ні РПЦ, ні хто б то не було іще. Відповідно розмови на цю тему є просто способом розпалити ворожнечу.

Для чого Путін закриває лінії зв’язку із Заходом, навіть ті, якими користувались радянські генсеки (той самий Ватикан, наприклад, був посередником в момент Карибської кризи)?

Відповідь напрошується тільки одна. Російський президент втомився від доброзичливих переговорів і безперервних нагадувань, що "все можна відіграти". Від нагадувань, що можна вивести війська із Сирії, лишити в спокої Донбас, віддати Крим – і жити щасливо, спокійно, і навіть до певної міри ситно. Путін відчуває, що прихильність до такого сценарію наростає і в самій Росії – як серед зголоднілих "пролетарів", так і серед людей, яким є що губити внаслідок санкцій та сварки із Заходом загалом.

Бо якщо припустити, що все можна – і треба – відіграти назад, то вийде, що все – даремно. Війна в Сирії – даремно. Санкції і контрсанкції, за які потрібна компенсація – даремно. Донбас, і навіть "Кримнаш" – теж даремно. А коли все це стане очевидним для мешканців Росії, залишиться одне-єдине вкрай логічне питання. А може, і сам Путін – це теж даремно? На такий сценарій Володимир Володимирович рішуче не згоден. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme