"Чорна мітка" Ердогану: Для чого Путіну потрібна атака на російську базу в Сирії

Навіть у той момент, коли Володимир Путін на льотному полі авіабази Хмеймім утретє повідомляв про повну перемогу російської зброї над тероризмом у Сирії – і скоре виведення всіх – ну, маже всіх – російських військ із чужої країни, вірилось якось не дуже. Як виявилося — не дарма. Не минуло й місяця від "успішного завершення" військової операції, як "підступний ворог" знову вдарив по російських військовослужбовцях.

Ісламісти буцімто випустили три ракети по російській авіабазі Хмеймім. Якщо вірити російським ЗМІ,які посилаються на арабський ресурс Almasdar News, дві з них були збиті вогнем російських комплексів ППО "Панцир-С1",а третя — впала, не долетівши до цілі.

Про тип ракет, звісно, нічого не відомо. Все,що повідомляють російські та арабські ЗМІ — це те,що запуски були здійснені з передмість Джиср-аш-Шугуру. Який контролюють "уйгурські джихадисти"з Ісламської партії Туркестану. І куди з акцією помсти одразу полетіла російська авіація, нанісши більше 10 ударів по місцях,звідки ймовірно були запущені ракети. Якщо зважити, що йдеться про місто з мирними мешканцями, самого цього повідомлення досить для початку слідства про військові злочини.

Інтерес викликає питання, звідкіля в ісламістів могли взятись серйозні ракети, які довелося збивати російській системі ППО. До речі, нещодавно у США був невеликий скандал з приводу того, що ракети, куплені в Болгарії і передані сирійській опозиції, вряди-годи опиняються в руках радикалів. Можна припустити, що зараз готується теза про те, що "терористи обстрілюють росіян з переданої американцями зброї". Але проблема полягає у тому, що в повідомленні йшлося про 9M111B – радянські протитанкові ракети, закуплені в Болгарії. Які явно неможливо збити засобами ППО (всилу вкрай малого розміру і висоти польоту), і які, знову-таки, явно не могли прилетіти до Хмейміму з Джиср-аш-Шугуру, навіть найближчі передмістя якого знаходяться більш ніж за 5 кілометрів від місця подій.

Тому ракети - якщо вони були в реальності, а не тільки в уяві арабських журналістів,які жваво описували їх знищення "керованими протиракетами та артилерійським вогнем" - скоріше за все, були банальними "Градами". Які неушкодженими пролетіли мимо "Панцирів" і розірвались десь у куточку льотного поля, нікого не зачепивши. А повідомлення про "перехоплення" - це, скоріше за все, маленька сатисфакція за епізод з американськими"Томогавками", від жодного з яких сирійські літаки на аеродромі російська ППО чомусь не захистила.

І увесь цей епізод можна було б і не помітити — на війні як на війні, якби не той факт, що "ракетний напад уйгурських терористів" на російську авіабазу навдивовижу добре лягає в геополітичний розклад на користь Володимира Путіна.

По-перше, він дозволяє залишити російські війська на місці — бо операція не завершена, а замість знищених терористів прийшли інші, і тепер росіянам "стріляють у спину". По-друге, цей напад дає карт-бланш на активне використання авіації в околицях Латакії, де активні бої ніби вже й припинились. І, по третє,атака на "уйгурських терористів"- це промовистий сигнал Анкарі. Зважаючи на те, що Ердоган останнім часом знову заговорив про те, що Асад — кровожерний терорист, вести переговори з яким неможливо, атака на проісламський і протурецький рух "туркестанців" - промовистий жест з боку Москви у бік свого непростого і не однозначного союзника. Ракетний обстріл авіабази Хмеймім настільки корисний для російської зовнішньої політики, що навіть якби його і зовсім не було — його варто було б просто придумати...