Для чого Путін зіграв у "виставі біля телефону" із Захарченком та Плотницьким

"Відбулася телефонна розмова Володимира Путіна з главою Донецької Народної Республіки Олександром Захарченком та головою Луганської Народної Республіки Ігорем Плотницьким. Обговорювалася ініціатива лідера громадського руху "Український вибір - право народу" Віктора Медведчука щодо обміну полоненими між Україною та Донецькою і Луганською народними республіками. Керівники "ДНР" і "ЛНР" ініціативу підтримали, зазначивши, що ще належить додатково опрацювати це питання з представниками української сторони".

Так на сайті Володимира Путіна описали розмову російського президента з ватажками сепаратистів. Хтось сторонній міг би подумати, що йдеться про дипломатичні домовленості трьох рівноправних і суверенних держав.

Втім, подумати подібне міг би тільки той, хто не знає - або, радше, не хоче знати про те, що дві "високі сторони", які в реальності є сепаратистськими бандформуваннями, отримують від Путіна зброю, боєприпаси, пальне, продукти харчування, грошові виплати, найманців та кадрових військових. І що без всього цього період існування їх "республік" був би рівний якщо й не тривалості телефонного дзвінка - то явно коротшим, ніж майбутні переговори про обмін полоненими. І от із цими людьми російський президент начебто про щось збирається "домовлятися".

До слова, і прохання Медведчука про обмін полоненими теж було обставлене, як театральна вистава. За даними російських ЗМІ, в процесі огляду Путіним свіжовідреставрованого Воскресенського Ново-Єрусалимського монастиря до нього підійшов Медведчук, і почав просити посприяти тому, щоб "380 чоловік до Нового року повернулися додому". "Я думаю, православна церква мене підтримає!" - вигукнув Віктор Медведчук, звертаючись до чималого натовпу людей в церковному облаченні, які роїлися довкола Путіна. "Митрополит Онуфрій до мене неодноразово звертався з цим - негайно підтвердив патріарх Кирил. - Конфлікт призводить до страждань...". "Я зроблю все, що від мене залежить" - скромно потупивши очі, пообіцяв Володимир Путін.

Для чого була потрібна уся ця вистава російському президентові? Яка не завершилася перед камерами у відреставрованому монастирі, а продовжилась телефонною дискусією Путіна з ватажками сепаратистів, розпорядження яким міг написати другий помічник першого - і єдиного - Суркова? Після чого би Захарченко та Плотницький не просто його виконали - а ще й звіт впродовж доби надіслали б?

По-перше, цією телефонною розмовою Путін продемонстрував, що він продовжує позиціонувати маріонеткових очільників сепаратистів як окрему сторону у переговорах про мир на Донбасі. І якщо він сам може їм телефонувати, і не соромиться виставляти на сайті повідомлення про "переговори з главами ДНР і ЛНР", то цим цілком може зайнятись і українське керівництво. А якщо Київ відмовляється брати участь у цьому балагані - то це виключно від "неконструктивності позиції", а не від неможливості вести рівноправну дискусію з лялькою, одягнутою на чиюсь руку.

По-друге, розмова мала продемонструвати договороспроможність "ДНР" та "ЛНР". Які, буцімто, не просто контролюють якісь там території - але й мають конструктивну позицію стосовно вирішення конфлікту. І готові говорити з Києвом. Який їх, конструктивних, чомусь не хоче слухати.

Ну і третім сигналом всієї події, звичайно, мала стати демонстрація готовності Кремля брати участь у врегулюванні конфлікту, але без зовнішнього тиску, а у відповідь на прохання, і на вигідних для себе умовах.

Чи купиться хтось на вчорашню інсценізацію Кремля - сказати важко. Курт Волкер не схожий на чоловіка, який любить вистави аматорських кружків драматичного мистецтва. Як не схожі на цінителів подібного жанру, наприклад, звичні до шекспірівських драм очільники Великої Британії. А от для любителів політичного балагану - на кшталт угорського Віктора Орбана чи чеського Мілоша Земана - ця вистава може справити враження. Чи, принаймні, дати їм аргументи для закликів про "конструктивний діалог з Москвою".