Для чого Назарбаєв тасує прем'єрів

Звістки про зміни у структурах виконавчої влади пострадянських країн останнім часом приходять практично щоденно. Смерть Іслама Карімова, відставка вірменського прем’єра Овіка Абраамяна, і ось сьогодні – відставка прем’єра у Казахстані в сумі створюють враження, що наближаються якісь тектонічні зміни. Якщо й так – то перестановки у Казахстані стосунку до цього не мають.

Сьогоднішня відставка казахського прем'єр-міністра Каріма Масімова не стала несподіванкою. Про неї як про вельми ймовірний факт говорили ще в травні цього року –але процес, схоже, затягнувся.

Власне, і прем’єрське крісло Масімов покидає вже не вперше. Він просидів у ньому з 2007 по 2012 роки, після чого його змінив Серік Ахметов. А у 2014 року Карім Масімов знову змінив Серіка Ахметова на посаді прем'єр-міністра Казахстану. Нурсултан Назарбаєв мотивував цей кадровий хід тим, що "потрібні нові бачення, новий підхід, нова команда для ефективних дій”. Такі от реформи по-казахстанськи.

Масимов і цього разу явно не попав в опалу – інакше не отримав би Комітет національної безпеки в якості маленького подарунку за пережиту неприємність.

У чому ж причина того, що шановний чоловік мусить знову міняти кабінет?

Вона, схоже, проста. Масімов, який славиться своєю глибокою і щирою особистою відданістю Нурсултану Назарбаєву, впродовж останніх місяців став мішенню критики всередині Казахстану. Йому вказували і на падіння економічного виробництва, і на проблеми з національною валютою, і на те, що чверть будівельних компаній припинили діяльність і не подавали впродовж року ознак життя. Коротше кажучи, стан економіки країни недалекоглядні громадяни Казахстану волею-неволею повязували з постаттю прем’єр-міністра. Ну не Нурсултана Абішовича ж критикувати, правда?

Тому складається враження, що казахський президент, аби це неподобство припинити, і вирішив сховати цінний кадр в надра нацбезпеки. Там його критикувати не стануть – бо за що критикувати голову КНБ? Мало саджає? Так може почати – із самих критиків.

На відміну від Узбекистану, де ситуація абсолютно не передбачувана і може вибухнути в будь-який момент, і навіть Вірменії, де прем’єр покинув крісло задля кращих шансів у політичній боротьбі, все, що відбулось в Казахстані перебуває під повним контролем Нурсултана Назарбаєва. Якщо йому вдасться втримати стерпний рівень існування своїх громадян за умови падіння цін на казахський експорт – який складається з нафти, чорних та кольорових металів і зерна – то все так і залишиться. А якщо ж ні – то й всю повноту відповідальності народ покладе на президента, а не на іграшкових прем’єрів. І матиме при тому рацію.