Для чого Конгрес дав шанс Трампу самостійно приборкати Путіна

Вчорашня вдала зустріч Петра Порошенка з американським колегою, сполучена у часі зі свіжою порцією персональних санкцій проти російських "діячів" та їхніх компаній, справила враження, що Україна отримала майже не лімітовану підтримку з боку США у справі економічного та політичного тиску на російський режим.

Втім, реальність натякає, що все не зовсім так. Оскільки демонстративні антиросійські санкції були прийняті швидко і легко, а от масштабні рішення стосовно тиску на цілі сектори російсько економіки, а також стосовно неможливості відміни антиросійських санкцій виключно президентом США,

У Палаті представників Конгресу США явно забуксували.

Про те, що проект направили не в сесійний зал, а на розгляд у комітет з міжнародних справ, стало відомо ще позавчора. Але вчорашнє звернення керівництва Сенату до Палати представників свідчить, що там стурбовані цією "звичайною формальністю". Хоча б тому, що, за чутками з Вашингтону, опублікованими у західних ЗМІ, процес розгляду і узгодження "великого" пакету санкцій цілком може тривати багато тижнів.

Чому республіканці у нижній палаті Конгресу прийняли таке рішення, не зважаючи на те, що санкційний пакет був узгоджений обома партіями, і в сенаті пройшов із рахунком 97 проти 2?

Можливих пояснень може бути декілька. Одне із них полягає у тому, що в Палаті представників вирішили трохи "переграти" санкційний пакет для того, щоб вивести з-під його дії європейські компанії, які вклали гроші у будівництво "Північного потоку-2". Або, принаймні, дати їм час для того, щоби свої кошти по максимуму вивести. Але надто вірогідним таке пояснення не виглядає. Хоч би тому, що подібні санкції, як не крути, були б вигідні американському нафтогазовому бізнесу в якості удару по європейських конкурентах, що, вочевидь, мало би впливати на Палату представників у прямо протилежний спосіб.

Більш вірогідним видається варіант, за якого конгресмени вирішили дати шанс спробувати сили у врегулюванні проблеми самому Трампу, який зустрінеться з Путіним на липневому самміті G20 у Гамбурзі, та очільнику Держдепу Рексу Тіллерсону з його трохи химерним планом примирення з Росією, про який Depo.ua вже писало.

У такий спосіб законодавці знімуть із себе відповідальність за "поспішне погіршення стосунків з Росією до того, як були випробувані всі інші методи", в якому їх звинувачують в адміністрації Трампа – і заодно дадуть можливість президентській команді продемонструвати власні дипломатичні вміння та навики у практично безвиграшній ситуації.

Після чого, в разі майже неминучої невдачі, спокійно приймуть "широкі санкції", по дорозі продемонструвавши широкій публіці якість і реалістичність міжнародної політики нового Держдепу.

Прийнявши цю паузу, Конгрес, окрім всього решту, дасть черговий шанс проявити себе і європейській дипломатії, яка встигла влаштувати демарш з приводу "надміру суворих" американських конгресових санкцій. При тому якихось зримих ініціатив стосовно вирішення конфлікту у нормандському форматі не спостерігається впродовж багатьох місяців. Хіба лиш очільник французького МЗС Жан-Ів Ле Дріан вчора фактично пригрозив Москві подальшим погіршенням стосунків між ЄС та Росією через невиконання останньою Мінських угод. Не те, щоби його хтось надто злякався – очільник російського МЗС завів стару пісню про "відповідальність Києва", але позицію нового французького уряду було окреслено достатньо чітко.

Таким чином, склалася ситуація, за якої Держдеп США пропонує явно нереалістичні шляхи нормалізації стосунків з Росією, а європейська дипломатія явно вичерпалась і не може запропонувати взагалі нічого нового. За таких умов проста ідея американських законодавців стосовно подальшого "закручування санкційних гайок" видається єдиною альтернативою, яка рано чи пізно, але практично неминуче буде реалізована.