"Дивний самміт": Що здобула і що втратила Україна на зустрічі G20

Самміт "двадцятки" в Буенос-Айресі розпочався відверто дивно. Прикрощі на кожному кроці переслідували європейських лідерів. Хоч Ангелу Меркель, в якої зламався літак і яка добиралась до події рейсовим літаком чомусь аж із Мадриду, запізнившись рівнісінько на одну добу (і під кінець своєї наповненої пунктуальністю кар'єри рішуче побивши всі рекорди Володимира Путіна). Хоч Макрона, про факт прильоту якого організатори, здається, просто забули. Хоч інших лідерів - з яких частину саджали в лімузини представницького класу, а частину - заледве не в міські таксомотори. Порадувала хіба що погода. Землетрус замість феєрверку - це було аргентинське ноу-хау.

Втім, якими б не були супутні обставини зустрічі, її наслідки - як позитивні, так і негативні - чинитимуть істотний вплив на реальність, в якій ми живемо.

Стосовно негативних - то, вочевидь, найбільшим із них можна вважати той факт, що США продовжують категорично відмовлятися від боротьби зі змінами клімату. Зокрема, для того, щоби підписати бодай якусь підсумкову декларацію самміту, в документі довелося відзначити "особливу позицію" США, які продовжують настоювати на тому, що невдовзі вийдуть із Паризької угоди стосовно клімату. Також у декларації немає ні слова ні про російську агресію в Керченській протоці, ні про інші голосні політичні конфлікти останнього часу - на кшталт вбивства Хашоггі в саудівському посольстві.

Стосовно "нейтральних" новин із самміту, то тут можна відзначити той факт, що у спільній заяві учасники заявили про необхідність реформування системи міжнародної торгівлі і вдосконалення Світової організації торгівлі.

Але, мабуть, навіть більш важливими, ніж фінальна декларація, стали переговори "на полях" самміту.

Саме в такому форматі США, Канада і Мексика "поховали" Північноамериканську угоду щодо вільної торгівлі (NAFTA), і негайно, не встаючи з крісел, "відродили" її у вигляді Угоди між США, Мексикою й Канадою - USMCA. Суть якої, насправді, не так-то й сильно відрізняється від попередньої угоди. Просто відміна NAFTA стала передвиборної обіцянкою президента Трампа. Яку він виконав, просто дещо змінивши формат угоди - і назвавши це "справжньою перемогою".

"На полях" самміту відбулась і "зустріч" Трампа з Путіним. В ході якого сторони "у двох словах" обмінялись своїми баченнями ситуації з російською агресією в Керченській протоці - на чому і розійшлися, благо спілкування їх відбувалось у форматі "на ногах".

Але найважливішою подією самміту, вочевидь, стало те, що президент США Дональд Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін досягли домовленості щодо мит, які повинні були вступити в силу з 1 січня 2019 року. Підвищення тарифів на китайські товари з 10 до 25% було відтерміновано на 90 днів.

"Президент Трамп погодився не підвищувати з 1 січня тарифи на продукцію на суму в $ 200 млрд з 10% до 25%. Китай погодився закуповувати на досить значну суму сільськогосподарські товари, енергоносії, промислову та іншу продукцію США, щоб скоротити торговий дисбаланс", - повідомили в Білому домі. При тому сільськогосподарську продукцію американських фермерів Китай готовий купити "негайно".

При тому лідери двох країн також домовилися про обмін візитами "в слушний час", а Трамп назвав зустріч з Сі Цзіньпіном "прекрасною і продуктивною, з необмеженими можливостями як для США, так і для Китаю".

Це рішення матиме істотні геополітичні наслідки для всього світу. Оскільки, по-перше, покращить прогнози розвитку глобальної економіки. По-друге, це рішення означає, що Пекіну немає потреби шукати собі інші ринки збуту, інших союзників чи навіть іншу модель існування - все залишиться, як було. В тому числі й той факт, що Росія як була "бензозаправкою" для Пекіну, а не повноцінним геополітичним партнером - так і залишиться. Що не може не тішити. А от той факт, що Китай "негайно" починає масові закупки сільскогосподарської продукції у США, може дещо погіршити зовнішньоекономічні перспективи українського аграраного сектору, який з 2012 до 2017 року наростив експорт до Китаю з 87 мільйонів доларів до 1.4 мільярда. Втім, якщо зважити на той факт, що Україна і тепер займає тільки трохи більше 1% загального імпорту до Китаю - цілком ймовірно, що на цьому колосальному ринку знайдеться місце як українським, так і американським фермерам.