Протистояння Тбілісі та Дамаска: Путін остаточно "виплюнув" Грузію

Рішення сирійського диктатора Башара Асада визнати незалежність самопроголошених Південної Осетії та Абхазії та встановити дипломатичні стосунки з окупованими територіями Грузії вийшло, м'яко кажучи, несподіваним. У тому кривавому багні, в яке затягнув свою країну Асад, здавалось би, йому не мало б бути діла до клаптів землі, вкрадених Путіним у Тбілісі. Визнаних дотепер, окрім Росії, Венесуелою, Нікарагуа та островами Науру. А ні - знайшовся і час, і бажання. Чому?

У тому, що в самого Асада не було, немає і найближчим часом не буде жодних дипломатичних планів стосовно Абхазії та Південної Осетії, сумніватись не доводиться. Врешті, і в Грузії це розуміють - заступник міністра закордонних справ країни Давид Дондуа не спеціальному брифінгу констатував, що незаконне рішення сирійський режим прийняв в результаті маніпулювання з боку Росії.

З іншого боку, не погодитись на пропозицію Кремля визнати хоч Абхазію з Південною Осетією, а хоч і "Л-ДНР" - якби з Москви наказали - Асад просто не міг.

Цілком ймовірно, що це визнання - то така своєрідна оплата свіжого десятка трупів російських військових. Тих, що 26 травня ховали по різних російських регіонах - в Забайкаллі, у Смоленську і хто знає, де ще. Загибель чотирьох із них навіть визнали російські ЗМІ. Більше Асаду заплатити Путіну за цих солдатів - як і за всю іншу російську військову підтримку - нічим. Тим паче, що це визнання нічим не погіршить його і без того невеселого становища.

У відповідь на дії сирійського диктатора Грузія, як відомо, розпочала процедури щодо припинення дипломатичних стосунків з Сирією. Благо, що для Тбілісі ціна розриву стосунків із Дамаском, загалом, невелика. А вся чисельна компанія російських сусідів, які від цього сусідства страждають, почали процес засудження Сирії. На момент написання статті висловилась тільки Литва - але немає сумніву, що в найближчі години до неї приєднається немало інших держав.

При тому, обидві сторони конфлікту чітко розуміють, що їхні дипломатичні тілорухи не матимуть для них жодних пракичних наслідків. Що автоматично підводить нас до питання про те, для чого цей конфлікт Росії, яка його, вочевидь, інспірувала?

І тут найбільш ймовірним є доволі цікаве пояснення ситуації. Визнання Абхазії та Південної Осетії Дамаском, як це чудово розуміють у Москві, ніяк не вплине на долю цих окупованих анклавів, і тільки розлютить Тбілісі. Грузинська влада - навіть проросійські елементи в цій владі - будуть змушені голосно, чітко і вкрай негативно прокоментувати московську ініціативу. Що свідчить про те, що в Кремлі вже й близько не сподіваються не те що повернути Грузію в "Русский мир" - але й налагодити з Тбілісі бодай трохи адекватніші стосунки.

Натомість акт визнання Південної Осетії та Абхазії, цих маріонеткових утворів, що існують головно за російські бюджетні подачки, перетворюється на своєрідну "клятву васальної вірності" для тих країн, що готові вступити в "русский мир". Першим цю клятву дав сирійський диктатор. Тому що кожен момент його життя залежить від російської допомоги. І тому що губити йому, за великим рахунком, нічого - військовий злочинець, що використовував хімічну зброю проти власних громадян, радикально погіршити свою репутацію не може в принципі.

А от для всіх інших охочих потрапити в "русский мир" така клятва важитиме вже далеко більше. Чи наважиться на неї президент Білорусі, прем'єр Вірменії, хтось із середньоазіатських керівників? Покаже час. Але свій "дипломатичний символ" приналежності до "русского мира" Путін, здається створив. Визнання Абхазії чи Південної Осетії, яке дотепер було способом підзаробити для острівної держави Науру чи латиноамериканських друзів Росії, від сьогодні перетворюється на своєрідний символ. Як тавровані руни на руках есесівців.

Фото: EPA