Дімон - вон. Чи може Путін відмовитися від Медведєва

І це лише через кілька днів після масових арештів на антикорупційних акціях, приводом для яких послужив фільм Навального "Він вам не Дімон". Тобто, натяк більш ніж зрозумілий.

Що коїться, невже великодосвідчена дама, що не відрізнялася раніше норовливістю, зібралася в опозицію? Хоча і опозиції в Росії, як відомо, різні бувають. Є, наприклад, така собі КПРФ: з Держдуми не вилазять всі роки існування РФ при всіх трансформаціях останньої. Так і в ній, як пам'ятаєте, пропонували створити комісію з розслідування фактів, викладених у стрічці Олексія Анатолійовича.

А як вам пасаж про "закоренілого друга" з вуст Лукашенка? Вже наскільки залежний з усіх боків від Кремля товариш, грошей їм винен купу, відкритої анексії побоюється, а туди ж - на Дімона запоребрікова батон кришити. При цьому відверто протиставляючи російських прем'єра і президента. Про останнього вчора Олександр Григорович так і сказав - рідний брат він мені, відносини з ним прекрасні, ніякі посередники нам не потрібні.

Загалом, відчуття таке, що ці раптово осміліли "опозиціонери" внутрішні і зовнішні, й щось знають про подальшу долю теперішнього глави уряду РФ, і відіграють відведену їм роль.

КПРФ і Матвієнко десятиліттям служби довели свою відданість вождю і гнучкість хребтів. Що завгодно скажуть, що треба підпишуть. Мінчанин - більш легковажний, але скільки б не пустував, завжди в критичний момент повертався до господаря. Тим більше, повторимося, завжди є на що обміняти його лояльність.

Є багато версій про міру незалежності Навального. Однак, як би там не було, міра його вибіркової інформованості та здатність, дивлячись на прем'єрські кросівки, "дійти" до вілл та виноградників високопоставленого чиновника, все ж таки можуть викликати сумніви.

Варто визнати, що сам Дмитро Анатолійович довів свою відданість вождю на всі 100%. Настільки, що навіть під час російсько-грузинської війни 2008-го (формально Медведєв - президент тоді), мабуть, мало хто сумнівався, ХТО насправді веде цю війну. Кульмінація демонстрації покірності Путіну, зрозуміло - добровільна передача влади в 2011-му. Напевно, призначаючи тоді Дмитра Анатолійовича знову на посаду прем'єра, Володимир Володимирович не виключав, що в обмін постами ще доведеться погратися в майбутньому.

Майбутнє, проте, трапилося не таким, яким бачилося: Крим, Донбас, Сирія, падіння цін на нафту, санкції, холодна війна із Заходом і, як наслідок, - непереконливі реальні результати виборів до Держдуми, постійне погіршення життя росіян, необхідність вдаватися до масових репресій проти громадянського суспільства, брутальні розгони серйозно змолоділих акцій протесту. Свобода, звичайно, краще не свободи, але ж проблеми у російської влади тільки почалися. Досить імовірно, що на вибори вождю йти доведеться вже наступного року. На підготовку до них не так багато часу залишилося.

Чим же втішити виборця, який меседж послати? Одним перетрушуванням губернаторів з частковою їх посадкою тут не обійтися. "Патріоти" вимагають чисток на високому рівні, "ліберали" фільмець клепають, людей виводять. Дімона, звичайно, трохи шкода віддавати, але ж і Януковичу Азарова було шкода, а хто знає, чим би закінчилося все в Києві, якби не впирався екс-президент з відставкою цього "кровосіся".

Є, правда, думка, що факт появи фільму Навального, що передував виходу людей на вулицю, лише зміцнив позиції Медведєва. Мовляв, Путін на шантаж ніколи не піддавався, і відставка виглядала б як прояв слабкості. Але, по-перше, це питання того, як будуть грати кишенькові ЗМІ. Кричатимуть, як Путін прислухався до народу на благо народу, "незважаючи на особи" і т.д - путінський залізний електорат повірить, у опозиційного нічого не зміниться, а для тих, хто сумнівається, як не крути, потужний аргумент стати на бік влади. Альтернативу такому піару сьогодні може скласти тільки чергова анексія. По-друге, ну, Дімон міг би і пересилити себе, менше гратися з айфонами, спати на публічних заходах і звірити свій Twitter грамотній прес-службі. Що за авторитаризм, при якому піддані сміються з номінально другої особи в державі?! По-третє, як один анекдот не смішить двічі, так вже проблематично вдруге провернути аферу з пересадкою в крісла один одного. По-четверте, з "Єдиною Росією" щось робити треба, буде на кого повісити невдачі. По-п'яте, ну, не в тюрму ж Медведєва відправляємо, знайдемо синекуру, так би мовити, з огляду на минулі заслуги.

Що, багаторічний прем'єр-міністр? Столипін, хаха. Я вас благаю, скільки їх було і що вони вирішують.