"День Мішкіна" в британському парламенті: Чому Росія потрапила в пастку власної "гібридної війни"

Дослідницька пошукова мережа Bellingcat сьогодні оприлюднить деталі свого розслідування стосовно особи другого російського отруйника із Солсбері. Втім, "родзинка" стала відомою ще учора ввечері – особа, підозрювана в отруєнні Скрипаля, яка в'їхала до Британії за паспортом на ім'я Олександра Петрова, насправді – офіцер ГРУ Олександр Мішкін. Який народився 13 липня 1979 року в поселенні Лойга Архангельської області, добре вчився в школі, крутив музику в сільському клубі і так далі.

Важливо не тільки, а може, і не стільки те, що скажуть сьогодні активісти з Bellingcat. Загальне уявлення про те, що саме відбулося у Солсбері, куди двоє співробітників ГРУ поїхали "подивитись на собор", всі і так вже отримали. Не менш важливим є те, де саме вони це скажуть. Розслідувачі з колись відносно маловідвідуваного ресурсу будуть розповідати подробиці своєї роботи в британському парламенті. І це буде не тільки ляпасом російським спецслужбам, але й щиглем британській контррозвідці. Доповідати парламенту мали саме професіонали на закритому засіданні, а не аматори на прес-конференції. Втім, це подробиці. Важливо те, що сьогоднішню прес-конференцію не обійде увагою, напевне, жодне британське видання.

Чому так стається? Адже радянські, російські, чи навіть британські та американські шпигуни провалювали операції і раніше? Після чого їх тихо міняли чи то на дисидентів, чи то на шпигунів-невдах з іншого боку, подробиці інцидентів описували в звітах контррозвідників, після чого закривали справи в архіви з дуже обмеженим режимом доступу, та й по всьому. Ну, хіба що в себе вдома агенти-невдахи та їхні куратори різних рівнів вислуховували промову про "дебілів в будьоновках" (ця стадія реакції російських посадовців, як відомо, теж вже відбулася) і йшли "стерегти земну вісь" в спецгарнізоні за Полярним колом до самої пенсії.

Натомість зараз подробиці відлову російських шпигунів хоч у Великій Британії, хоч в Нідерландах стають предметом масштабних прес-конференцій. На яких довго і зі смаком розповідають як про процедуру затримання, так і про попереднього життєвого шляху агентів. Чому так? "Уряди західних країн, в тому числі і наш уряд, адаптуються до викликів сучасності. У світі зараз йде боротьба за уми і серця людей. В таких умовах дуже важливо дотримуватися політики відкритості. Якщо у нас є докази (вини Росії, – Ред.), ми повинні пред'являти їх публічно", – заявив британський депутат Роберт Сілі, який, власне, є одним із ініціаторів проведення прес-конференції Bellingcat у парламенті.

Російське МЗС називає інцидент у Солсбері та його розслідування "частиною інформаційної війни проти Росії". І має при тому цілковиту рацію. От тільки "інформаційна війна" полягає не в тому, що хтось "вигадав" російських шпигунів, які провалили операцію. Вона полягає в тому, що максимальній кількості європейців наочно покажуть і розкажуть про дії агентів держави, яка продовжує заявляти про своє якщо й не дружнє, то нейтральне ставлення до Заходу, при тому готова вбивати не тільки своїх "зрадників", а й випадкових мешканців британських міст.

Якби Росія одразу визнала свою провину в інциденті, нехай навіть створивши легенду про "самоуправство" когось із посадовців спецслужб і засудивши винних до уявного покарання на своїй території, ніякого публічного розслідування, скоріше за все, не було б. Але коли в зовнішній пропаганді Кремля продовжує домінувати "іхтамнєт", Захід вимушений ламати традиції часів Холодної війни і демонструвати, що російські "вони" на вулицях європейських міст таки є. Виправдовуючи у такий спосіб не тільки наступні санкції проти Росії, але й власні витрати на контррозвідку та оборону, які в найближчі роки, зважаючи на політику Володимира Путіна, будуть тільки рости.