Чорні хмари з проблисками сонця: Які 8 міжнародних подій змусять нас пам'ятати 2020 рік

Рік, що минув, навряд чи викличе теплі спогади в чиїсь пам'яті. Хвороби, війни, та природні катаклізми злилися впродовж 2020-го в якусь суцільну темну хмару.  Чимало прикрих історій, що розпочалися цього року, на превеликий жаль, залишаться із нами надовго. Але і через цю пітьму де-не-де проглядають промені надії

Чорні хмари з проблисками сонця: Які 8 м…

8. "Обнулення" Путіна стало зримим символом того, що еволюційні зміни влади в Росії неможливі. Чинний російський президент, порушивши дух і змінивши букву російського законодавства, отримав право перебувати на посаді до 2036 року. Це рішення не тільки гарантує збереження особистої влади Володимира Путіна — воно ще й консервує чинну корупційно-командну систему всередині Росії, та агресивну міжнародну політику Кремля — ззовні. Шанси на взаємоприйнятне розв'язання українсько-російського конфлікту за умови збереження Володимира Путіна при владі є мінімальними. Втім, жодних гарантій, що все відбуватиметься саме так, як те спланував Путін, також, звісно, немає.

7. Мирна революція в Білорусі, хоч і не скинула останнього диктатора Європи з його посади, але продемонструвала, що білоруський народ, попри все, зберіг прагнення до свободи. Наразі хвиля протестів, щоправда, стихає. Але нові зловживання білоруської влади рано чи пізно дадуть свіжі приводи для суспільного обурення. Найближчим можуть стати "Всебілоруські народні збори", що відбудуться вже в лютому 2021 року, і на яких Лукашенко, за прогнозами експертів, спробує зробити кроки в біг легітимації своїх спроб залишитися на чолі країни.

6. Цьогорічна війна в Карабаху стала черговим етапом масштабного й довготривалого конфлікту між двома сусідніми народами. Хоча бойові дії і припинено, а в Баку заявили про свою "повну перемогу", складається враження, що ані Азербайджан, ані Вірменія не є до кінця задоволеними чинним станом речей в Карабаху і на його кордонах. Хотілось би помилятися, але цілком ймовірно, що цьогорічна війна була лише проміжним етапом, а не фіналом конфлікту.

5. Брекзіт, про який таки вдалося домовитися в останні дні 2020 року представникам ЄС та Великої Британії, чимало публіки останнім часом сприймає як потішне, але явно затягнуте міжнародно-політичне комедійне шоу. Натомість в реальності це геополітичний злам, який може мати як руйнівний, так і позитивний вплив на майбутнє ЄС. Все залежить лише від того, як британському уряду вдасться відновити економічне життя країни після виходу з ЄС.

При цьому Сполучене Королівство, не обмежене координувати зовнішню політику з потужним, але малокерованим європейським блоком, може повернути собі ініціативу в міжнародній політиці. В тому числі, і в протистоянні з Росією. Щоправда, для цього знову-таки потрібно забезпечити відновлення як економіки, так і помітно підупалих збройних сил королівства.

4. Зміна зовнішньої політики Китаю пройшла не надто помічена широкою публікою. Але її наслідки для безпеки та економічної ситуації на планеті будуть колосальними. Якщо Пекін не "відіграє" перехід до жорстких, а подекуди — агресивних форм зовнішньої політики, увесь Азіатсько-Тихоокеанський регіон стане вкрай незатишним місцем.

У квітні, у відповідь на вимогу Австралії розслідувати початок пандемії, Китай розпочав торговельну війну з Канберрою. У червні китайські солдати влаштували побоїще на кордоні з Індією — з десятками загиблих. Потім розпочалося жорстке придушення протестів у Гонконзі. Все це відбувалося на тлі масштабної та безперервної торговельної війни зі США, порушення прав уйгурів, мільйон яких у Піднебесній загнали в "трудові табори", та радикального погіршення і без того непростих стосунків з Тайванем.

"Вовча дипломатія", до якої Пекін перейшов в останні роки, намагаючись до економічної влади додати ще й геополітичну, суто теоретично, може бути й успішною. Але з однаковим успіхом може привести і до занепаду економічних позицій Піднебесної, яка опиниться в стані протистояння як з глобальними гравцями, на кшталт США, так і з регіональними лідерами на кшталт Австралії та Індії.

3 На зміну влади у Вашингтоні чекали й сподівалися, при тому не тільки у США. І диво трапилося. У американських виборах взяли участь  66.7% виборців – найвищий показник з 1900-го року. За Байдена проголосували майже 70 мільйонів громадян США – що є абсолютним історичним рекордом.

І тепер усі союзники Сполучених Штатів з нетерпінням очікують на відновлення стратегічної та військової співпраці, формування економічних угод, і повернення Вашингтона до звичної ролі глобального геополітичного лідерства. 

2. Хоча зміна клімату і не є результатом міжнародної політики, але боротьба із нею явно вимагає скоординованих міжнародних зусиль. Оскільки 2020 рік поставив черговий набір невтішних кліматичних рекордів. Від доволі неосяжних– на кшталт рекордного скорочення кількості криги в приполярних зонах, до цілком жахливих. Як от 6% австралійської території, що згоріли на початку року – разом з 3 мільйонами тварин. А також найгірша за 1200 років посуха в США, подальше зростання кількості руйнівних штормів та ураганів, та швидкий наступ пустель в багатьох країнах світу.

Але наразі результати міжнародної співпраці в цій сфері теж далекі від взірцевих. І хоча за президентства Байдена США, ймовірно, повернуться до глобальних кліматичних умов, позиція Китаю, який став найбільшим глобальним забруднювачем, і де планують продовжувати масове будівництво вугільних електростанцій і наступного року, робить шанси контролювати глобальне потепління вкрай невисокими.

1 Пандемія COVID-19, ймовірно, стане "подією року" в усіх без винятку номінаціях – але нічого з тим вдіяти не можна. Розповсюдження коронавірусу призвело до колосальних геополітичних наслідків. Рейтинги урядів та лідерів країн змінювалися в залежності від їх здатності протидіяти пандемії, безвізові зони за лічені дні перегороджували шлагбауми, над вакцинами працювали найкращі міжнародні колективи – а підтримувані урядами хакери полювали на результати їхньої роботи. За даними ВООЗ, померло 1.7 мільйона людей, а більше 10 відсотків мешканців нашої планети перехворіли. При тому вся історія, на відміну від 2020-го року, іще доволі далека від завершення. Урядам доведеться іще не один місяць вправлятись в тонкому мистецтві балансувати між економічним крахом і епідемічною катастрофою, а отримання вакцин стане одним з ключових елементів міжнародної співпраці. І все це - за умови, що хвороба не почне формувати стійких до вакцини штамів. 

Прикро, що в переліку найбільш значимих цьогорічних міжнародних подій немає завершення конфлікту на Донбасі чи деокупації Криму. Так само прикро, що зближення України з НАТО проходить повільніше, ніж того б хотілося, а конфлікт між Києвом та Будапештом, попри сподівання в кінці 2019-го, успішно перекочує і в наступний рік.

Але як би там не було, всі, хто читає ці рядки, успішно пережили далеко не найпростіший рік. І на зміну цілій зграї чорних лебедів, що пролетіли над світом впродовж минулого року, неминуче прийде щось нове й інакше. Ніщо не вічне в нашому світі. Навіть неприємності.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"