Затримання Саркозі: Яка ластівка летить до Путіна

Саркозі таки "закрили". Офіційне розслідування, що потроху йшло своєю дорогою впродовж останніх п'яти років, отримало вагомі докази того, що французький політик 2007 року таки отримував гроші від лівійського диктатора.

За інформацією французької Le Monde, двоє ключових підозрюваних вже дали свідчення про те, що мільйони євро готівкою були перевезені з Тріполі в Париж в 2007 році і передані передвиборному штабу кандидата. Як стверджує видання, колишній глава державного інвестфонду Лівії Башир Салех підтвердив журналістам, що Каддафі дійсно спонсорував кампанію Саркозі.

Виплутатись з цієї історії екс-президенту Франції буде вкрай непросто. Навіть якщо прецікава гіпотеза про те, що вбив Каддафі не революційний лівійський народ, а агент Саркозі, не знайде підтверджень у слідства.

Українські депутати, в свою чергу, активно зацікавились питанням про те, чи не можна було б слідом за Саркозі відправити і Юлію Володимирівну Тимошенко, яка, за чутками журналістів, теж не гребувала щедрістю Лідера Зеленої Революції (це був офіційний титул Каддафі, до речі).

Відповідь, на жаль, швидше негативна. І не тому що Тимошенко не брала лівійських грошей — а тому, що для адекватного розслідування справ подібного масштабу Україні потрібен зовсім інший рівень розвитку правоохоронної системи. Потрібні слідчі, знайомі з міжнародним правом. Зі зв'язками в європейських і американських спецслужбах. Зі здатністю працювати у франко- англо- і арабомовному середовищі. Без словника. А якщо таких слідчих немає, то провести адекватне розслідування не вийде. А вийде, максимум, голосна прес-конференція про початок розслідування — і багатолітня мовчанка після того. Чи зшита білими нитками химера, яка розвалиться в суді під захоплені вимоги прихильників Юлії Володимирівни.

Врешті, вся історія з затриманням Саркозі — це жодним чином не початок сезону полювання на українських друзів Каддафі (до списку яких можна сміливо віднести ще й Кучму з Ющенком, які грошей, може, і не брали — але українські ордени на груди посібнику терористів таки вішали).

Історія з розслідуванням проти Саркозі, яке за п'ять років раптом зрушило з мертвої точки, має зовсім інший присмак.

Був собі диктатор. Який спочатку влаштував жорсткий авторитаризм в своїй країні. І це попервах нікого не цікавило. А потім він почав здійснювати теракти за кордоном. Наприклад, у Великій Британії. Але він не тільки віддавав накази про здійснення терактів своїм спецслужбам — але й фінансував декотрих європейських політиків. Нікого не нагадує?

У світлі того, що Володимир Путін після теракту в Солсбері стрімко наблизився до Каддафі з його кривавим терактом над Локербі, проблеми Саркозі виглядають як прозорий натяк — чи то долі, чи то якихось далеко більш земних сил для всіх, хто отримує гроші від Володимира Путіна. Для Марін ле Пен, яка бере не готівкою, а через банківський кредит, і для британських торі, які беруть під час "благодійних тенісних матчів" через треті руки. Для "Альтернативи для Німеччини", яка офіційно "бере" тільки оплаченими Росією вояжами до окупованого Криму, і для австрійських популістів, які беруть з газового транзиту. Ічторія Саркозі — прозорий натяк для них всіх. Натяк на те, що диктатор рано чи пізно помре, неважливо, своєю смертю чи від кулі в потилицю. А їм — немолодим і зляканим — доведеться пояснювати правоохоронцям, чому вони не відмовились свого часу від грошей з явним запахом крові та нафти.