Санкційно-ракетний серіал: Чому Трампу і компанії може вилізти боком піар на Путіні

Не встигли відгриміти вибухи "ідеально виконаної" та "досконалої" місії проти режиму Асада, як ми спостерігаємо за новим поворотом сюжету у протистоянні Заходу з Росією. За даними британських спецслужб, російські хакери планують опублікувати компромат на міністрів, членів парламенту та інших високопоставлених осіб Великої Британії. Прем'єр-міністр країни Тереза Мей навіть отримала відповідний звіт з оцінкою ризиків такої акції. Британське агентство кібер-розвідки, Центр урядового зв'язку GCHQ і міністерство оборони знаходяться в режимі готовності відповісти "пропорційно". Не виключено, в найближчі дні світ може довідатись чимало нового про британських та російських політиків.

Паралельно із тим міністр фінансів США Стівен Мнучін сьогодні оголосить про санкції проти російських компаній, будь-яким чином пов'язаних з поставками обладнанням для Асада або використанням хімічної зброї.

На перший погляд, між Заходом та Росією йде повномасштабний і безпощадний конфлікт, який в будь-яку мить може перерости у Третю світову. Але, якщо придивитись до подробиць, все стає якось не так і однозначно.

Досить подивитись, наприклад, оприлюднені супутникові фото результатів атаки по сирійських "хімоб'єктах". Світові показали фото якихось будівель "до" і "після" - як на рекламі пігулок для схуднення. "До" - будівлі цілі, "після" - зруйновані. Це правда.

Але кожна людина, яка бодай раз в житті була на робочому хімічному заводі — не важливо, що саме на ньому роблять, добрива чи хімзброю — може сказати, що це завжди — своєрідний живий організм. В разі бомбардування якого мали би бути не тільки живописні руїни кількох ангарів — а хмари пари та газів з розірваних трубопроводів, понівечених людей і автотранспорту, зруйновані колії та лінії електропередач — і так далі.

І навіть якби атака пройшла не по заводах, а по складах з хімічною зброєю — мали би утворитись якісь отруйні хмари, якась високотоксична гидота мала би витікати з пробитих і пошматованих резервуарів, отруюючи довколишні ґрунтові води, мала би, скоріше за все, відбуватись евакуація довколишніх населених пунктів і так далі. Не кажучи вже про те, що на подібних об'єктах мала би бути охорона, яка б неминуче постраждала під час атаки і масштабного вивільнення компонентів хімічної зброї в довколишній простір. Ні про що подібне ми наразі не чуємо. І перевірити, що саме було знищено в ході суботнього удару, ніхто, окрім асадівців та військової розвідки Заходу ніхто не в стані.

"Війна компроматів" Росії та Британії також виглядає достатньо дивно. Хоча б тому, що після отруєння в Солсбері російський компромат, здається, не викличе в британському суспільстві зайвої довіри. А будь-який "пропорційний" компромат у відповідь буде просто безглуздим —досить згадати долю інформації про "гаманців" Путіна, роль скромного віолончеліста Ролдугіна і багато інших сюжетів про російське сьогодення. Втім, цю війну, ймовірно, і справді почала Росія, а не Британія — тому тут шукати логіку складно.

Анонсовані санкції проти російських компаній, що поставляють обладнання до Сирії, також виглядають достатньо декоративними. Оскільки йдеться, скоріше за все, про державні підприємства дуже специфічного спрямування, які й без будь-яких санкцій торгувати своїми акціями на дондонській біржі не збиралися, і на зарубіжні інвестиції навряд чи сподівалися.

Загалом, складається враження, що західні лідери, запустивши економічні санкції проти Росії, банально вирішили не просто почекати на колапс путінського режиму, але ще й трохи попіаритись на "військових акціях" та "шпигунських скандалах". В такому підході також немає нічого особливо поганого. Кожен піднімає авторитет серед виборців, як може. Біда полягає лише у тому, що російський президент, який і до того не страждав особливою скромністю, може повірити, що "телесеріал", розгорнутий проти нього західними державами — це й все, що Захід може йому протиставити. Що, в свою чергу, може призвести до нових самовпевнених, кривавих і безглуздих геополітичних авантюр.