Чому Трамп мусить грати в "російську рулетку" з Кім Чен Ином

Протистояння між КНДР та США цього разу може вийти далеко за межі традиційної гри на нервах. І яким буде результат – припинення ракетних та ядерних випробувань Пхеньяном чи масштабна війна – на разі не здатен сказати ніхто

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чому Трамп мусить грати в "російську рул…

"Північна Корея – це проблема. Цю проблему ми вирішимо" – заявив сьогодні президент США під час розмови з журналістами. Розмова, до речі, стосувалась наслідків застосування "матері всіх бомб" – найпотужнішого неядерного боєприпасу, який США використали в Афганістані.

США "створюють напругу в регіоні", і Пхеньян "готовий нанести удар", заявив, в свою чергу, заступник очільника МЗС Північної Кореї Хан Сон Рьоль.

Поки сторони обмінюються компліментами, у Північній Кореї, за даними південнокорейської та американської розвідки, готуються до чергового підземного ядерного випробування на полігоні в Пунгері. Де, здається, вже заклали ядерний заряд у тунель. У кращих традиціях тоталітарних режимів, випробування буде проведене "під дату" – або завтра, 15 квітня, на честь "Дня сонця" – 105 річниці від дня народження Кім Ікр Сена, або, в крайньому випадку, 25 квітня – на день північнокорейської армії.

Тим часом американська ударна група на чолі з авіаносцем "Карл Вінсон", вийшовши 9 квітня із Сінгапуру, виходить на рубіж ефективного ракетно-бомбового враження.

Згідно з деякими джерелами, ударна група авіаносця, на додаток до ракетного крейсера "Лейк Чемплейн" і пари есмінців – "Майкл Мерфі" й "Уейн Мейер" включає підводний човен класу "Огайо", оснащений 154 крилатими ракетами "Томагавк". До ударної групи мають найближчим часом приєднатися бойові кораблі Японії, та, можливо, Австралії.

Що характерно, обидві сторони говорять про можливість "нанесення превентивних ударів", рішення про які прийматимуться на власний розсуд. Простіше кажучи – про готовність натиснути на гашетку в будь-який момент, коли на те видасться слушна нагода.

Починається колосальна гра на нервах. В результаті якої Пхеньян може відмовитись від ядерного випробування. І тоді все залишиться, як було. А може й не відмовитись – і тоді вже американському президенту доведеться діяти, щоб не втратити обличчя. Стрільба "Томагавками", яка йде на користь його міжнародному авторитету і рейтингу, Трампу, здається, сподобалась – тому вагатись стосовно ракетно-бомбових ударів по північно-корейському полігоні – та, можливо, дослідницьких центрах – він не стане. Далі знову йде логічна розвилка. Бо у відповідь на атаку Кім Чен Ин може обмежитись пропагандистською істерикою і хаотичною стріляниною ракетами кудись в бік американської ескадри (що йому, скоріше за все, вибачать – списавши на нервовий стрес). А може спробувати нанести удар по американських база на території Південної Кореї – бо північнокорейські ракети, здатні долетіти до США, поки що існують тільки в уяві Кім Чен Ина. Оцей останній варіант і є найгіршим. Бо він гарантовано призведе до повномасштабної відповіді як американців, так і південних корейців. І тоді почнеться війна. Макабрична війна мільйонної армії Пхеньяну – з півмільйонною армією Сеулу, на допомогу якій в найкоротший час прийдуть війська США та Японії. Війна на густозаселених територіях, густо всіяних містечками, містами та мегаполісами.

Правда, в цій іще непочатій війні Трамп вже отримав маленьку перемогу. Її символом стали торгівельні кораблі Пхеньяну, які не пустили до китайський портів, пославшись на тимчасову зупинку економічної співпраці. Судячи з усього, Дональду Трампу вдалося досягти угоди про невтручання Китаю. Хоча особливої надії на активну допомогу з боку Пекіну у Вашингтоні теж немає.

Просте проста угода – відмова від обмежувальних тарифів на китайські товари у США в обмін на голову Кім Чен Ина – пардон, в обмін на політику невтручання в можливий конфлікт у Північній Кореї – здається, видалась Сі Цзиньпіну чесною і вигідною для Пекіну. Де витівки північнокорейського "малолітнього батька всіх народів", здається, теж добряче всім набридли.

До початку цієї непростої геополітичної партії залишилась доба. Фігури – у вигляді стратегічних флотів, ядерних зарядів, крилатих і балістичних ракет, вже розставлено на дошці.

Політику Трампа стосовно Північної Кореї багатьом видається занадто ризикованою, більше того – авантюрною. Такою вона, звичайно, і є. Але адекватної альтернативи цій політиці ніхто, на разі не пропонує.

Очікування на "добровільне умиротворення" Пхеньяну, на яких базувалося багатолітнє "непомічання" проблеми, призвело до того, що в Кім Чен Ина з'явилась істотна кількість боєголовок. І ракети, здатні долати до півтисячі кілометрів. Можна, звичайно, зачекати ще трохи – і тоді боєголовок стане більше, а ракети полетять іще далі. Чи стане від того завдання "пацифікації" Пхеньяну простішим? Навряд чи.

В разі, якщо рішучі дії, аналогічні сьогоднішнім діям Трампа, вчинив би Барак Обама на початку свого першого президентського терміну, у Пхеньяну не було б істотних сил і засобів для ракетно-ядерної відповіді. Але Обама не вчинив рівним рахунком нічого.

Тому сьогодні авіаносець, есмінці і ядерні підводні човни грають з корейським диктатором у витончену і жорстоку гру на нервах. Від наслідків цієї гри залежить життя сотень тисяч, а можливо – мільйонів людей. А нам залишається надіятись, що Паску, яка цього року співпадає у православних з католиками, американські моряки зустрінуть на палубах, а не в рубках керування вогнем.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme