План миру з Росією. Що Тіллерсон хоче для Путіна та Донбасу

Після сповнених інтриги заяв держсекретаря США Рекса Тіллерсона про можливість врегулювання конфлікту на Донбасі поза межами нормандського формату, після повідомлень українського МЗС про "роботу з американськими колегами над цікавими ідеями" у стосунках з Росією, у багатьох спостерігачів склалося враження, що Держдеп США готується здивувати світ новим, нестандартним і сильним ходом у глобальному протистоянні Заходу та Росії. Народ був готовий як до "зради", так і до "перемоги". Але не до того, що трапилось.

Учора американське видання BuzzFeed оприлюднило план покращення стосунків між Росією та США авторства держсекретаря Рекса Тіллерсона. Преамбула якого містить образні порівняння – зокрема, стосовно того, що "Зараз російсько-американські стосунки летять вниз по ринві. Ми не хочемо, щоб вони в підсумку виявилися в стічній канаві".

Втім, на тому оригінальність плану Тіллерсона і вичерпується. Сам документ складається з трьох ключовх частин, виконання яких у Вашингтоні вважають обов'язковим.

Перша частина полягає в констатації того факту, що Росії не варто робити агресивні кроки стосовно США. Наприклад, від Москви вимагають не поставляти зброю Талібану, і дати спокій американським дипломатам, які працюють в Москві.

Другий блок стосується зміни політики Росії стосовно гострих зовнішньополітичних проблем. Тіллерсон пропонує Росії не розвивати торговельні відносини з КНДР, поліпшити координацію по боротьбі з "Ісламською державою" в Сирії, а також відмовитися від кібершпіонажу.

Після виконання перших двох пунктів в дію повинна вступити довгострокова програма "стратегічної стабільності", яка передбачає співпрацю з Росією у вирішенні важливих і стратегічних світових проблем.

При тому в документі відсутні як "батоги" так і "пряники". Себто Тіллерсон нічого прямо не пропонує Путіну за перехід на вигідний для США курс, і нічим не погрожує за відмову від таких дій. В документі фактично відсутні будь-які ідеї, стосовно врегулювання конфлікту на Донбасі. В документі нічого не сказано стосовно того, що робити з Башаром Асадом, який продовжує отримувати допомогу з Кремля, бомбити сирійську опозицію, і час від часу отримувати потиличники від американської авіації.

Зрозуміло, що для початку діалогу з Росією Тіллерсон намагався вибрати ті моменти, де можна легше знайти компроміс. Але навіть у цих питаннях, йдучи за створеним планом, складно знайти тему для розмови. Не кажучи вже про те, що інші, вагоміші проблеми нікуди не дінуться від того, що Держдеп перестане їх помічати.

Тому найбільш ймовірною причиною появи "плану Тіллерсона", скоріш за все, є банальне бажання держсекретаря США продемонструвати свою готовність взяти хоч якусь участь у вирішення зовнішньополітичних проблем. Бажання продемонструвати президенту Трампу і світу, що він теж намагався "домовитись із Путіним" – але його спіткала цілком сподівана невдача. Як спіткала вона Обаму, Керрі, Меркель, Олланда – і всіх-всіх інших.

Втім, можливе й інше пояснення причин появи цього документа. Тіллерсон, по натурі своїй не дипломат, а людина зі сфери великого бізнесу, ставиться до Росії, як до якогось далекого філіалу у великій корпорації під назвою "Глобальна влада, Inc.". Філіалу, керівник якого збожеволів, а його підлеглі не знають, що робити далі. І от центральний офіс "Глобальної влади" (який, ясна річ, знаходиться у Вашингтоні) пише листа у філіал з повідомленням про те, що пора прийти до тями і приступати до роботи – і звільняти з посад нікого не будуть. Більше того – філіалу навіть віддадуть дачі недалеко від центрального філіалу (саме для переговорів про можливе повернення російських дипломатичних "дач" 23 червня в Санкт-Петербург вилетить досвідчений американський дипломат Том Шеннон). І, з точки зору керівника великого бізнесу, у філіалі мають радо погодитись на подібну щедру пропозицію.

Проте, який би варіант мотивації для появи плану примирення від Тіллерсона не був ближчим до істини, приводів до радості вся історія дає вкрай небагато. Бо хоч би за цим планом стояла "старанність для галочки", хоч глибоке нерозуміння Росії та мотивації її лідера, все це свідчить про одну річ – кричущу некомпетентність дипломатичного відомства США. Яке, за умови наявності адекватного керівника, складати подібний план, скоріше за все, не стало би.