Чому Путін виграв бій за Алеппо

Російська армія готує потужний наступ на східну частину повсталого міста. Але головний свій бій за місто російський диктатор виграв

Тарас Паньо

З військової точки зору, розв'язка драми довкола сирійського Алеппо тільки розпочинається. Впродовж останніх трьох днів сирійські опозиціонери – як ті, що оточені у місті, так і ті, що намагаються прорвати блокаду ззовні, з останніх сил намагаються прорвати блокаду, котра повільно, але неухильно вбиває чверть мільйона мешканців східного Алеппо.

Тим часом Кремль – принаймні, за даними британської розвідки – готується скористатись виборами у США, аби провести рішучий і безжалісний наступ на все те, що залишилось від східного Алеппо допоки у Вашингтоні не приступить до виконання обов’язків новий президент США.

Як повідомив колишній директор британського Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Майкл Кларк, цей удар буде схожим на штурм Грозного в 1999-2000 роках – в тому числі й кількістю жертв серед мирного населення. "Ми будемо безплідно шкодувати про це в майбутні роки - так само, як ми жалкували про геноцид в Руанді і про Сребреницю", - сказав Кларк журналістам.

Проте перший елемент схожості з Грозним Путін зумів досягнути ще до початку штурму. Якщо хтось забув – то після першої російсько-чеченської війни Дудаєв віддавав російських солдатів "на поруки" їхнім батькам. Після другої чеченської на боці Ічкерії воювали головно виродки, котрі організовували (не факт, що без відома ФСБ) Беслан та Норд-Ост.

Так само трапилось і з Алеппо. Бо після багатьох місяців нелюдських обстрілів та бомбардувань впродовж останніх трьох днів повстанці почали воювати проти режиму Асада так само, як дотепер воював проти них режим. Запускаючи десятки примітивних ракет в бік західного, контрольованого асадівськими військами Алеппо. І не сильно переймаючись чисельними жертвами серед мирного населення та дітей, яких за три дні загинуло більш ніж півсотні.

З військової точки зору, ця тактика не має особливого сенсу. Трата боєприпасів на цілі, що не становлять жодної загрози. Її суть, схоже, інша – відповісти терором на терор. Відімстити за смерть своїх близьких – та й за свою власну, яка, схоже, не за горами. Щоправда, відімстити не сирійському чи російському диктаторам – а таким самим бідолахам, що мали нещастя опинитися з того боку лінії фронту. Хоч діти із західної частини Алеппо нічим не завинили перед своїми однолітками зі східної частини.

Обидві сторони конфлікту в сухому залишку перетворились на кровожерних звірів. З тою тільки різницею, що у звіра Асада довші ікла і більші пазурі – завдяки російській авіації та радникам. Здається, такий результат і був ціллю дій як Москви, так і Дамаску впродовж останніх тижнів. Для того й бомбили гуманітарні конвої, школи та лікарні – аби перетворити противників на власну подобу, тільки військово слабшу і наділену меншими можливостями розповідати всім на світі про звірства опонентів.

Окремо слід сказати про ООН та міжнародне співтовариство. Спеціальний посланник ООН по Сирії, Стаффан де Містура заявив, що він "шокований і приголомшений" тим, що повстанці в Алеппо вибирають мішенню цивільне населення міста. Такі напади можуть бути визнані військовими злочинами, додав він. І мав при тому рацію.

Єдине, що можна додати – це те, що ООН та західну коаліцію, які чітко бачили, до чого рухається ситуація, і не зробили нічого, рівним рахунком нічого практичного аби хоч якось припинити жахіття в Алеппо, можна сміливо назвати співучасниками цих військових злочинів.  

 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ