"Спецінститут історії": Як в Качинського йдуть слідом за Росією

Стимуляція патріотичних почуттів історично стурбованих громадян Польщі, дотепер так вдало здійснювана очільником МЗС цієї країни Вітольдом Ващиковським, здається, відбуватиметься у Польщі на постійних та інституційних засадах.

Зокрема, сьогодні Сейм Польщі прийняв закон про створення нової організації під назвою "Інститут солідарності та мужності". Завдяки новоствореній організації, правляча партія "Право і справедливість" хоче "спростовувати неправду і наслідки несправедливої історичної політики". Не більше і не менше.

Ухвалений Сеймом закон тепер повинен розглянути Сенат, після чого його має підписати президент. Але, зважаючи на партійну приналежність як більшості сенаторів, так і президента, чомусь здається, що із цим проблем не виникне.

"Протягом десятків років дуже важливі розділи польської історії не досліджувалися. Ми повинні надолужити цей час, тому нам потрібна серйозна наукова організація, яка буде займатися аналізом польської історії і вести відповідальну історичну політику", - сказав міністр культури і національної спадщини країни Пйотр Ґлінський, який і очолить новостворену організацію.

Такий подарунок польські законодавці зробили своїм співвітчизникам напередодні завтрашнього Дня незалежності.

З одного боку, дослідження власної історії, а також "нагородження і увіковічнення заслужених діячів польського народу", яким займатиметься новостворений інститут - справа, ніби, не така й погана.

Хоча при тому виникає легка тінь сумніву - невже чимала кількість вельми непоганих кафедр історії у польських університетах, які займались історичними студіями, настільки провалили своє завдання? Невже нічим не здатна допомогти польська Академія наук, яка, виходить не досліджувала "важливі розділи польської історії" десятиліттями? Чи якщо на все це їм баркувало, припустимо, коштів - то може краще залучити до справи наявні інституції, а не стоврювати з нуля щось нове й небачене?

І після цього виникає наступна, цілком закономірна підозра. Що реальна мета новоствореної інституції - це формування нової, зручної для чинної польської влади версії історії. І якщо створювати її на базі якихось наявних структур - то можуть виникнути проблеми, коли фахові вчені не захочуть брати участь у профанації. А так - можна заповнити інститут сервільними і вірними ідеям Качинського функціонерами, які зроблять ту історію, яку потрібно.

Паралельно із створенням "спецінституту історії" польська дипломатія продовжує активно цікавитись "антипольськими настроями" в українській політиці, виразно киваючи у бік В'ятровича.

Натомість, для прикладу, той факт, що на суботу у Варшаві заплановано чи не найбільш масштабний марш ультраправих у Європі, куди прибудуть екстремісти зі Швеції, Угорщини, Словаччини та інших країн, здається, не надто турбує ні польське керівництво, ні інших професійних борців "за справжню польську історію".

А загалом, педалювання історичних проблем в суспільному і міждержавному дискурсі доволі добре вкладаються в тривіальну логіку демагогії і пропаганди, якими маніпулює не надто чистоплотна політична сила, намагаючись зберегти владу і вплив. І єдине питання, яке виникає у цій ситуації - це що думають із цього приводу громадяни Польщі. Які, при бажанні, можуть оцінити, до чого призводить занурення в "історичні образи" та "відновлення історичної справедливості" на прикладі однієї північно-східної країни неподалік від польських кордонів.