Кішварда замість Берегова: Чому Москаль не зрадів дипломатичній перемозі над Угорщиною

В українському Берегові припинили видачу угорських паспортів у консульстві сусідньої країни. Задоволеними лишилися не всі.

"Нічого не змінилося. Ну, перенесли видачу (угорських паспортів — ред.) в сусіднє угорське місто Кішварда. Люди сіли на електричку, яка йде 7 хвилин, і вони вже у Кішварді, і там приймають (угорське громадянство — ред.)", - таку заяву зробив сьогодні голова Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль. Наостанок додавши, що "на економіку Закарпаття це жодним чином не впливає".

Геннадій Геннадійович взагалі дуже нервово сприйняв всю історію з відео, на якому громадянам України у місті Берегово надають угорське громадянство з проханням не повідомляти про це владі. Спочатку він розповідав про "штучно роздмуханий скандал", потім — про те, що відео зняв український прикордонник, який "і сам угорське громадянство прийняв". І ось сьогодні — наступна стадія, яка покликана переконати українців у тому, що весь шум довкола "берегівської справи" був марним, і в реальності нічого не змінилося.

Втім, закарпатський губернатор вперто намагається не помітити кількох важливих моментів у цій історії.

По-перше, факт перенесення місця видачі паспортів з української території на угорську свідчить про те, що в Будапешті розуміють — і, більше того, фактично визнають неприпустимість своєї попередньої практики. Попри чисельні заяви угорських посадовців, які зводились до сакраментального "ну що тут такого?", підлеглі очільника угорського МЗС Сійярто розуміли недоречність видачі угорського громадянства в Україні — і погодились її припинити.

По-друге, їдучи за угорськими паспортами до сусідньї країни, правопорушення чинять вже виключно українські громадяни, а не МЗС сусідньої країни. З'ясовувати стосунки з якими вже можуть у штатному порядку українські правоохоронні органи — якщо у Верховної Ради буде на це відповідна політична воля.

Тому заяви Геннадія Геннадійовича видаються недоречними. А в декого може навіть скластись враження, що дивовижно трепетне ставлення голови Закарпатської ОДА до стосунків з угорськими партнерами пов'язане як мінімум із тим, що угорські гроші допомагають йому підтримувати на вищому рівні рейтинг симпатій до своєї особи у ввіреній йому області. І, в разі потреби (читай — в разі звільнення із займаної посади), Москаль має всі можливості конвертувати цей рейтинг симпатій до себе у політичні дивіденди.

Звичайно, перенесення "пункту видачі угорського громадянства" із Берегова до Угорщини не свідчить про докорінне врегулювання україно-угорських стосунків. Але, поза всяким сумнівом, вона добре вписується в "політику малих кроків", якої зараз дотримуються як у Києві, так і в Будапешті. Як вписується в цю політику і недавній "дипломатичний розмін", за умовами якого угорський уряд змінив посаду Іштвана Грежі з "уповноваженого міністра з розвитку Закарпатської області" на "відповідального за співпрацю Саболч-Сатмар-Березької та Закарпатської областей", а натомість Київ видав агреман на призначення Іштвана Ійдярто послом до України.

Куди заведе ця політика малих кроків — до повного примирення між країнами чи до "заморозки конфлікту" до моменту, коли правляча партія Угощини відчує потребу в "зовнішніх ворогах" - покаже час. Але далеко кращою є така політика, ніж демонстративне небажання йти на конфлікт з угорською стороною, яке регулярно демонструє голова Закарпатської ОДА.