"Бандерівське" загострення: Чому Дуда заспівав про українських "нациків"

Польська риторика останніх днів виглядає просто-таки загрозливою. Але через економічні причини далі від купки проурядових газет вона не піде

Журналіст відділу «Світ»
"Бандерівське" загострення: Чому Дуда за…

"Я очікую від президента Петра Порошенка і його колег, що люди, які відкрито проголошують націоналістичні і антипольські погляди, не займатимуть важливі місця в українській політиці, тому що такі люди не сприяють розбудові відносин між нашими країнами". Якщо "антипольські погляди" змінити на "антиросійські" - то цитату з інтерв'ю президента Польщі Анджея Дуди цілком можна приписати очільнику російського МЗС Сергію Лаврову. Володимир Володимирович Путін зазвичай не формулює настільки складних речень.

Допоки періодичними приступами "боротьби з українською загрозою" страждав очільник МЗС Польщі Вітольд Ващиковський, якому періодично ввижалися бандерівці у формі дивізії СС "Галичина", які прямують до польського кордону, і який рішуче боровся (з українськими музейниками) за право визнавати польську окупацію Галичини "мирним приєднанням"— все було, загалом, зрозуміло.

Цей "золотий кадр польської дипломатії", активно готується до давно спрогнозованого вильоту із міністерського крісла. З якого він приземлиться знову у рядах рідної партії — із плямою невдалої дипломатичної біографії. А щоб зберегти бодай якийсь авторитет у"ПіС", використовує займану посаду як зручний інструмент для імітації бурхливого захисту польських інтересів, яким, буцімто, загрожують міфічні "антипольськи налаштовані українські націоналісти".

Але, коли в подібному ключі заговорив і польський президент — ситуація, на перший погляд, стала схожа на критичну. На фоні "птахів гнізда Качинського", Анджей Дуда дотепер виглядав помітно адекватніше — досить згадати його вето на законодавчі спроби "ПіСу" підпорядкувати собі судову владу.

Втім, тоді Дуда діяв, опираючись на протестний потенціал в суспільстві з одного боку, і жорстку критику антидемократичних реформ з боку ЄС та США — з іншого. А у випадку з Україною він вимушений діяти, виходячи з того, що йому потрібно шукати точки дотику з консервативнішою частиною власної партії загалом, і Ярославом Качинським — зокрема.

Більше того, навіть коли скандальний Ващиковський піде — запах його антиукраїнства у польському МЗС залишиться. Бо жоден із найбільш ймовірних претендентів на його посаду — ні Адам Бєлян, ні Кшиштоф Щерський, ні навіть євродепутат Здзіслав Краснодембський — піти проти Качинського і сформульованої ним ідеології не наважаться. Звичайно, естрадно-циркових номерів на кшталт продемонстрованого Ващиковським на цих вихідних у Львові вони не ставитимуть, але відчутна частка антиукраїнської риторики у дільності їхнього відомства, безумовно, залишиться.

Втім, сказати, що внутрішньополітичі ігри польських політиків, в яких питання "бандерівців" використовується подібно до того, як у нашій Верховній Раді використовувалось питання мови істотно вплинуть на українсько-польські стосунки — теж буде помітним перебільшенням, до якого схильні аналітики, що дивляться на справу із Києва, а не приміром, із залізничного вокзалу в Перемишлі.

Бо Ващиковський, Дуда чи й сам Качинський можуть говорити рішуче що завгодно. А реальність є такою, що полякам потрібні робочі руки навзамін тих, що втекли із Польщі до Західної Європи. А українцям потрібна адекватна заробітна платня. І у світлі цієї простої істини як перші, так і другі вимушені сховати національний гонор у шафу, до святочного одягу, закотити рукави і братися до роботи. І ця економічна реальність є далеко більш вагомою і значущою, ніж яка завгодно серія нескінченного політичного шоу у Варшаві.

Фото: EPA

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme