Чому Нідерланди не стали на захист Yandex N.V.

Прийняття санкцій проти російських юридичних осіб, в числі яких було чимало інтернет-компаній, якщо абстрагуватись від деяких супутніх гуманітарних моментів, на перший погляд виглядало виключно двосторонньою проблемою України та Росії. Яка ніяк не торкалася фінансово-економічних інтересів третіх країн. Хоча в реальності у цій ситуації є один виняток.

Штука в тому, що Яндекс – це не зовсім російська компанія. Звичайно, вона зареєстрована в Росії як ТзОВ "Яндекс". Але 100% її статутного капіталу володіє зареєстроване в Нідерландах акціонерне товариство Yandex N.V. А акції, до слова, вже шість років як торгуються на NASDAQ.

Три роки тому президент Росії Володимир Путін на медіафорумі "Загальноросійського народного фронту" (оцініть назву!) навіть розкритикував компанію за реєстрацію в Нідерландах і "надмірну" участь іноземного капіталу.

При тому після введення санкцій Яндекс, попри заяви про те, що "санкції нікому не зашкодять", певних збитків все-таки зазнав.

Приміром, "ВТБ Капітал" помістив на перегляд акції Yandex N.V. через необхідність оцінки наслідків від санкцій з боку України. І це, помітимо, структура російського державного банку!. Просіли після прийняття санкцій і акції Yandex N.V. на NASDAQ – хоча й не надто істотно.

Таким чином, українські санкції "зачепили" інтереси європейських фінансових структур. Ну, формально європейських, звичайно – гроші там все-таки переважно російські, але податки Yandex N.V. сплачує і в Нідерландах.

Як не дивно, вся історія – принаймні, поки що – не стала приводом для чергової антиукраїнської кампанії. На відміну від викрадених картин і антиукраїнського референдуму, старанно відпрацьованих російськими агентами впливу і не без використання російських фінансів.

Чому? Невже російські лобісти в Амстердамі втомилися чи потрапили у фінансову скруту? Можна припустити й такий варіант, звичайно.

Але вірогіднішим виглядає інший варіант. Їм просто не дали відповідної команди із центру. І правильно – з їхньої, кремлівської позиції – вчинили. Бо ЄС за останніх два роки справді змінився. І те, що могло спрацювати іще, приміром, в 2015 – зараз не спрацює ніяк. Тоді можна було б розповісти про "хунту", яка атакує російський високотехнологічний бізнес. Який, до слова, пройшов IPO і вийшов на транснаціональний рівень.

А зараз подібна розповідь просто не скористається успіхом в аудиторії. На тлі чисельних повідомлень про втручання російських ІТ-фахівців у роботу держструктур Німеччини та виборчих штабів у Франції, злам військових мереж у Великій Британії та стеження за посадовцями НАТО, врешті, розвідку і пробні атаки на прибалтійські енергомережі – репутація російських ІТ-структур (навіть, можливо, і справді ніяк не пов'язаних з "кремлівськими хакерами") м'яко кажучи, підупала.

Свого часу Володимир Путін взяв якісний і прибутковий нафтогазовий бізнес і перетворив його на "кийок Росії", яким можна доповнювати дипломатичний та політичний тиск. В результаті, видобувні компанії Росії потроху рухаються в бік катастрофи. І штука тут не тільки в падінні цін на енергоносії– але й у паскудній репутації, та витратиі ресурсів на відверто недоцільні, політично ангажовані проекти на кшталт "Північного потоку -2".

І зараз, схоже, аналогічна доля спіткала і російську ІТ-галузь, свого часу теж доволі динамічну і прибуткову. Яка в європейців вже асоціюється не з кваліфікованими і згодними на відносно невелику платню російськими програмістами, а з хакерськими угрупуваннями на службі в Кремлі і ФСБ. А репутація в бізнесі нерідко важить не менше, ніж об'єктивні переваги і можливості.