Чому Путін та Шойгу не опиняться на місці Младіча

Процес над сербським генералом Ратко Младічем, якого Гаазький трибунал з військових злочинів у колишній Югославії засудив до довічного ув'язнення, визнавши його винним у геноциді і злочинах проти людяності, викликав в українців закономірний інтерес.

Країна, яка зазнала військової агресії, що супроводжувалась військовими злочинами, хоче бачити винуватців цих подій на лаві Міжнародного кримінального суду - і в тому немає нічого дивного.

Тим паче, що з якоїсь точки зору, схожість між людьми, які керують вторгненням на Донбас - і тими, хто спрямовував дії сербів у Боснії та Герцеговині, явно простежується. І ті, і інші захотіли зберегти мертву імперію, не гребуючи при тому не тільки використанням сили, але й порушенням норм і правил ведення війни.

Але, на жаль, на цьому перспективи сербських і російських військових злочинців свою схожість гублять.

По тій простій причині, що Сербія, перед тим як видати "героїв" Младіча, Караджича та їхніх дрібних поплічників, справді радикально змінилась. І тут йдеться не просто про зміну конкретних людей при владі - рано чи пізно це станеться і на Росії, хай і в силу чисто біологічних моментів.

Сербія змінила цілі і способи функціонування держави. Воїславу Коштуниці, останньому президенту Югославії і першому премєр-міністру Сербії, була глибоко байдужа доля Младіча, Караджича та інших упирів, що сплили до політичного олімпу під час будівництва "сербського міру" на теренах Югославії.

Ні, звичайно, він розумів, що згода на їх видачу створить для нього певні проблеми в середовищі радикальних націоналістів - але він і без того ніколи не був бажаним політиком у цьому середовищі.

А обіцяна європерспектива для Сербії, доля якої залежала від статусу та відлову "героїв", важила для нього набагато більше, ніж почуття радикальних прихильників "великої Сербії". Коштуніца зрікся "великої Сербії" - і почав будувати Сербію адекватну, демократичну та комфортну для сербів.

Натомість на Росії на даний момент взагалі не густо з опозиційними силами. А сили, здатної послідовно і жорстко відмовитись від імперської ідеології, немає жодної. Шанси Навального, Удальцова чи Собчак на прихід до влади мізерні і смішні. Але і вони - в разі, якщо внаслідок якогось історичного анекдоту владиу тваки отримають, жодним чином від великоросійської ідеології не відмовляться. Можливо, на щось подібне був здатен Нємцов. Тому і отримав свою порцію свинцю. Для всіх інших "захисники російських інтересів" ніколи не стануть кримінальними злочинцями. Якими вони без сумніву, є в реальності.

Практично хто завгодно з російських політиків, в разі отримання президентських повноважень, захоче "по-тихому" позбутися і Шойгу, і Бортнікова, і самого Путіна. Але рішуче ніхто не захоче здавати його Гаазькому трибуналу. Далеко більш ймовірним сценарієм для завершення кар'єри ключових винуватців агресії на Донбасі (включно з Володимиром Володимировичем), видаються "несподівані проблеми зі здоров'ям" - чи якась інша "прикра і передчасна кончина" без будь-якого суду чи слідства.

Що, втім, жодним чином не відміняє потреби документувати злочини російських посадовців, вчинені ними в ході їх геополітичних авантюр. І не так навіть для Гаазького трибуналу, де їх судитимуть хіба що заочно, як для майбутнього України. Для того, щоб чорне одного дня не стало знову білим.