Чому Меркель задумалась про "пубертат Європи"

Схоже, тільки тепер канцлер Німеччини повірила, що Європа, яка з часів Другої світової перебувала фактично під "протекторатом" США, мусить спішно дорослішати – бо матуся-Америка впала в маразм всерйоз і надовго

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чому Меркель задумалась про "пубертат Єв…

"Ті часи, коли ми могли повністю покластися на інших, пройшли. Це я усвідомила за минулі дні... Ми, європейці, повинні взяти свою долю у власні руки!" – втомленим голосом сказала канцлер Німеччини Ангела Меркель після закриття останнього самміту G7.

Ця демонстрація екзистенційної самотності і життєвої рішучості трапилась після того, як самміті так і не вдалося прийти до консенсусу стосовно укладеної в 2015 році в Парижі угоди по боротьбі зі зміною клімату.

Шість країн із "сімки" - Британія, Канада, Франція, Німеччина, Італія та Японія - підтвердили свою готовність скорочувати викиди парникових газів в земну атмосферу. Однак США відмовилися підтвердити готовність виконувати зобов'язання, взяті при підписанні угоди.

Ще б пак – зобов'язання брав на себе Барак Обама – і не Дональду Трампу їх підписувати! "Я прийму остаточне рішення з приводу Паризької угоди на наступному тижні", - повідомив президент США в Твіттері.

З одного боку, тема викидів парникових газів ніби й не є аж настільки кричущою, щоб робити довкола неї трагедію. Навіть без підпису Трампа угода діятиме – для цього достатньо, щоб її ратифікувало не менше 55 країн світу, які виробляють щонайменше 55% світових викидів парникових газів. Та й нинішній президент США не вічний – ну прийде замість нього хтось адекватніший, і все можна буде переграти. Такий політичний довгожитель, як фрау канцлерін, яка перебуває при посаді з 2005 року і встигла пережити Буша-молодшого, два терміни Обами, і скоріш за все, переживе й Трампа, не може не розуміти цієї простої істини. Гірше, звичайно, виглядають справи з політикою стосовно мігрантів та з міжнародною торгівлею – стосовно всіх цих питань ЄС теж ні про що не домовилось з новим господарем Білого дому.

Втім, скепсис Меркель викликаний, здається, не стільки навіть якимось об'єктивними речами, як самим фактом спілкування з Дональдом Трампом, і усвідомленням факту, що так зараз виглядає керівництво США. Можливо, фрау канцлерін дотепер надіялась, що божевілля Трампа – це такий хитрий виборний прийом, завдяки якому він зібрав голоси громадян США. А тепер, коли вибори давним-давно минули, Трамп нарешті вийде з дурнуватої ролі, змінить зачіску і почне говорити добре структурованими складними реченнями. Не склалося.

З якоїсь точки зору, рішення Берліну "брати долю в свої руки" – це ніби й непогано. Бо з часів завершення Другої світової Європа у геополітичному розкладі сил, як не крути – але виконувала роль своєрідного "протекторату". Користувалась американським захистом від СРСР, розвивала торгівлю, багатіла, процвітала – і трималась подалі від геополітичних проблем. Особливо тих, від яких пахло порохом.

Тепер же дехто із американських аналітиків навіть всерйоз розглядає сценарій, згідно з яким Трамп своєю короткозорою і просто божевільною політикою фактично вимушує Меркель будувати європейську "наддержаву", яка в майбутньому зможе конкурувати зі США. І у світлі подій останніх днів цей прогноз не виглядає таким вже неймовірним.

При тому, зважаючи на небувале падіння рівня стосунків зі США, ЄС теж може почати рух у бік своєрідного ізоляціонізму як стосовно США, так і відносно "зрадливої" Великої Британії. Перші кроки в цьому напрямку вже проглядають – суперники Меркель на виборах, німецькі соціал-демократи, активно рекомендують відмовитись від передачі інформації німецької розвідки американським партнерам – в зв'язку з невмінням їхнього президента тримати язик за зубами, і можливістю "подальшого потрапляння секретної інформації в руки Росії".

З іншого боку, без адекватного рівня взаємодії зі США не тільки ЄС в сьогоднішньому вигляді, але й гіпотетична високоінтегрована "Європа майбутнього" вирішити частину проблем буде неспроможна.

Бо можна як завгодно скорочувати викиди в ЄС – без США та Китаю, на долю яких припадає більш ніж 20% викидів парникових газів у світі, досягнути значного ефекту не вдасться. Як не вдасться самому ЄС поборотися і з ісламістським тероризмом, і з міграцією, і з Володимиром Путіним, і ще з добрим десятком всепланетних проблем.

Тому на який би ізоляціонізм не взяли курс європейські керівники після провального самміту "Великої сімки" в Таорміні– терпіти Дональда Трампа їм доведеться іще на багатьох зустрічах та переговорах.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme