Хвіст Манафорта: Чому Фірташа таки посадять в США

Можливий зв'язок справи Фірташа з оборудками Пола Манафорта множить на нуль надію українського олігарха пересидіти скрутні часи у Відні і по-тихому повернутись в Україну, відкупившись від влади активами

Журналіст відділу «Світ»
Хвіст Манафорта: Чому Фірташа таки посад…

Інформація про те, що американські правоохоронці мають "тисячі" перехоплених розмов, які можуть бути використані проти Дмитра Фіратша у справі про широкомасштабну міжнародну корупційну схему, яку він, схоже, координував, котру оприлюднили американські ЗМІ, та явно нервова реакція адвокатів українського олігарха, які заговорили що його екстрадиція до США я справою лічених місяців – все це свідчить, що в повітрі запахло паленим.

Якщо хтось забув усі подробиці цієї давньої і заплутаної справи – то Дмитро Фірташ з 2014 року перебуває в Австрії, звідки його намагаються витягти правоохоронці США (за кримінальну схему по видобутку титану в Індії, права на що Фірташ отримав за багатомільйонні хабарі) та правоохоронці Іспанії, де Фірташа звинувачують у відмиванні мільйонів доларів через готельно-ресторанний бізнес та елітну нерухомість. Є питання до Фірташа і в української Генпрокуратури – але наші правоохоронці оцінюють можливість отримати живого Фірташа в свої руки як практично нульову.

Дотепер високопрофесійним і високооплачуваним адвокатам олігарха вдавалось захищати його від екстрадиції, і Дмитро Васильович після недовгого затримання мешкав у Відні на свободі, внісши заставу у 125 мільйонів євро.

Але нещодавно фортуна повернулась до Фірташа іншим місцем. Причиною тут стало те, що американське слідство всерйоз взялося за вивчення його чисельних і тісних контактів з колишнім менеджером виборчої кампанії чинного президента США Полом Манафортом. Якого, в свою чергу, підозрюють у надміру тісних та інтимних стосунках з Росією до і під час президентської кампанії у США.

Чи то спецпрокурору Роберту Мюллеру, який розслідує зв'язки виборчого штабу Трампа з Росією, вдалося щось знайти у будинку Манафорта, де нещодавно було проведено обшук. Чи навпаки – знайти не вдалося, від чого інтерес тільки загострився. Але бажання поговорити з Дмитром Васильовичем у тісній та інтимній обстановці чиказької в'язниці зросло в американської прокуратури небачено. Звичайно, суть цієї розмови може й не стосуватись маленького титанового ґешефту в Індії. Але коли закінчаться розмови про Манафорта – обов'язково почнуться і бесіди про розлогі міжнародні корупційні схеми. Результатом цих розмов може стати 50-річне ув'язнення. Це, звичайно, максимальний термін, і хороші адвокати обов'язково знайдуть спосіб його скоротити. Але навіть, припустимо, половина з нього Дмитра Васильовича, здається, не тішить.

За великим рахунком, Фірташ став жертвою власного бізнесового розмаху. Якби він продовжував по-тихому колекціонувати українські облгази і заводи по виробництву добрив – то був би поважним громадянином своєї країни, з хорошим представництвом у парламенті і достатньо безхмарними життєвими перспективами. Якби він навіть прикупив індійських чиновників і поставляв титан до Східної Європи чи Китаю – його теж навряд чи спіткала би лиха доля. Але Фірташ вирішив піднятись на новий, якісно вищий рівень бізнесу. Не зрозумівши, що звичні для нього методи при веденні справ з крупними американськими компаніями є цілком неприйнятними. А мутні люди, на кшталт Манафорта, можуть довести як до великого впливу на Вашингтон, так і до ордеру від високопоставлених прокурорів. За що олігарх і поплатився. І ніяка дружба з Володимиром Путіним – чи ким завгодно ще – йому вже не допоможе. Втім, доля Фірташа – це проблеми Фірташа.

Далеко цікавіше, що станеться з його активами – виробничими та медійними – в Україні, коли стане зрозуміло, що їх власник, схоже, повернеться вкрай нескоро.

Впродовж останніх двох тижнів стало помітно перші скромні рухи з боку Генпрокуратури, яка нещодавно відкрила кримінальну справу стосовно цікавої ситуації, за якої облгази користуються розподільчими мережами, не сплачуючи "Нафтогазу" за їх використання коштів, достатніх для підтримання мереж в робочому стані. При тому 22 облгази перебувають у власності саме Дмитра Фірташа. Це, до слова, не перший подібний "наїзд" на облгази – але цього разу, за чутками, "Нафтогаз" і ГПУ налаштовані всерйоз – їхня ціль або заставити облгази платити, або трохи поміняти структуру власності на цьому ринку.

Хотілося б вірити, що все у них вийде – зважаючи на те, що лобістські можливості Дмитра Васильовича зараз дещо зменшились. І що аналогічна "розчистка" пройде і в інших галузях, де комфортно почувають себе комерційні та медійні структури Фірташа. І ще дуже би хотілось, щоби в процесі йшлося саме про переведення комерційних структур у прозорий режим функціонування, а не про тривіальний майновий перерозподіл.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme