Скандал в Сочі: Чому Ердоган знову полаявся з Путіним

У трьох "сирійських переможців" замість Ялтинської конференції вийшов сочинський скандал

Скандал в Сочі: Чому Ердоган знову полая…

Про те, що зустріч президентів Росії, Ірану та Туреччини не вирішить всіх проблем післявоєнного облаштування Сирії - хоча б тому, що на ній не буде сил, які контролюють половину країни - Depo.ua вже писало напередодні події.

Той факт, що і між присутніми на зустрічі Путіним, Роухані та Ердоганом стосунки далекі від повної злагоди, теж ні для кого не є секретом. Втім, найбільш ймовірним видавався сценарій, за якого сторони похваляться нечуваною перемогою над терористичною Ісламською державою, поговорять про необхідність всіх з усіма помирити, після чого і роз'їдуться, завбачливо оточивши слизькі моменти глибоким і промовистим мовчанням. Але сталося по-іншому.

Попервах, насправді, все виглядало саме так, як можна було б передбачити. У вступному слові Путін говорив про перемоги у Сирії - і про те, що треба починати політичне врегулювання. Про демократичну опозицію і поміркованих ісламістів він старанно мовчав. Роухані теж говорив про перемоги - але додавав, як важливо, щоби в процес не втручались інші держави і не поставляли зброю в район конфлікту. Маючи на увазі, вочевидь, як США, так і підтримуваних країнами Перської затоки поміркованих ісламістів. Ердоган взагалі був небагатослівним, і казав лише про якісь "критичні рішення", які слід прийняти на самміті.

А от під час спілкування з пресою після закінчення доволі короткої зустрічі президентів все пішло інакше. Путін повідомив, що його колеги повністю підтримали ініціативу про скликання Конгресу сирійського національного діалогу, який і займеться питаннями політичного врегулювання конфлікту, військова фаза якого підходить до завершення. І на Конгресі мають бути представлені всі: "внутрішня та зовнішня опозиція, всі релігійні групи". Роухані обмежився навдивовижу дипломатичними формулюваннями, і по суті не сказав практично нічого.

І в цей момент Реджепа Таїпа Ердогана понесло. Він спокійним голосом почав різати правду-матку. "Ніхто не повинен очікувати, що ми опинимося на цій конференції під одним дахом з людьми, які зазіхають на національну безпеку Туреччини" - заявив Ердоган, явно маючи на увазі сирійських курдів з Робітничої партії Курдистану. "Якщо ми висловлюємо прихильність територіальної цілісності Сирії, ми не можемо бачити в якості легітимного гравця криваву банду, яка намагається розділити країну", - продовжив турецький президент висловлювати своє бачення конгресу, на якому мала би бути присутньою вся "внутрішня та зовнішня опозиція". По великому рахунку, Еродоган не сказав рішуче нічого нового. Але звичайний для Анкари спіч, який автоматично виключив із переговорного процесу іще одну силу, яка контролює четвертину країни і має добре озброєне і загартоване в боях ополчення, прозвучав практично похоронним дзвоном по будь-якій легітимності путінського "конгресу".

При тому, щоб Володимир Володимирович не використав старий радянський трюк, і не запросив до переговорів якусь самостійно зліплену і "кишенькову" сирійську опозицію, Держдеп, у свою чергу, злив у The Washington Post інформацію про те, що військові США у Сирії нікуди не поспішають - вони, швидше за все, залишаться на своїх базах і після повного розгрому Ісламської держави. Щоб посприяти здоровим ліберальним силам, і забезпечити неможливість заходу у Північну Сирію іранських сил. Таким чином, "вільну і незалежну Сирію" будуть будувати протурецькі сили (швидше за все - за підтримки турецьких військ) на півночі країни - разом із курдами, які з турецькими і протурецькими силами будуть трохи воювати. На заході буде вотчина Асада з росіянами та іранцями, на півдні - помірковані ісламісти (які збирають свій "миротворчий конгрес" в Ер-Ріяді), "ліберали" та американські бази. Що буде на сході, в малозаселених районах на кордоні з Іраком, до ладу не знає ніхто. Швидше за все Дике поле під контролем місцевих польових командирів з дуже розмитим, м'яко кажучи, підпорядкуванням. За великим рахунком, все залишиться практично так само, як є і зараз. Бо здавати території, здобуті з такою працею і такою кров'ю, під контроль Дамаску, який фліртує з Іраном, дружить з Путіним і нерідко прогинається під Ердогана, не стане рішуче ніхто. І проблеми російського президента, який перед виборами вирішив приміряти наряд "царя-миротворця", нікого у Сирії не хвилюють. В мешканців цієї країни є далеко важливіші завдання. Наприклад, дожити до наступного дня.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme