Вирок Манафорту: Чому українські правоохоронці отримали ляпаса від США

Учора колишній керівник виборчої компанії президента США Дональда Трампа Пол Манафорт отримав чергових 43 місяці тюрми. На додачу до 47 місяців, отриманих за попереднім вироком. Мова про 7,5 роки. 

При тому вчорашнє рішення суду не має особливого стосунку до співпраці з російськими спецслужбами, використання ресурсів російських хакерів на користь Доналда Трампа чи на шкоду Хілларі Клінтон, та інших жахливих речей.

У ньому йдеться про те, що Пол Манафорт та Річард Гейтс у період між 2006 та 2015 роками були "незареєстрованими агентами" іноземних урядів та іноземних політичних партій. А простіше кажучи, працювали на президента України Віктора Януковича, "Партію регіонів" та "Опозиційний блок". В процесі чого заробили "десятки мільйонів доларів", які приховали від уряду США, не заплативши жодного долару податків. За що й поплатилися немалим терміном ув'язнення. У цьому місці можна потішитись за американське правосуддя. Бо якщо хтось дочитає вирок на сайті американського Мінюсту до кінця, то помітить, з якою скрупульозною точністю, до останнього долара були підраховані гроші, що їх передавали Манафорту українські олігархи.

Хоча до радості неодмінно додасться і немала частка нерозуміння. Бо з точки зору банальної логіки ситуація виглядає вкрай дивною. Країна, яка найбільше постраждала від режиму Віктора Януковича, і сплатила за його повалення криваву ціну, за 5 років після його вигнання так і не покарала людей, причетних до встановлення цього режиму. Реальний термін ув'язнення наразі отримав тільки громадянин іншої країни, який допомагав встановлювати режим Януковича — і не сплатив податки зі своєї винагороди, а також не виконав деяких юридичних формальностей, пов'язаних зі своєю роботою. Українські ж контрагенти Манафорта, серед яких Ахметов, Льовочкін, Тігіпко, Клюєв та Колесніков, у цій історії ніяк не постраждали. Он Андрій Клюєв навіть з-під санкцій ЄС щасливо вийшов. А в Україні ніхто навіть не поцікавився походженням десятків мільйонів доларів, перерахованих Манафорту і компанії — не кажучи вже про гроші, витрачені на виборчу кампанію незабутнього Віктора Федоровича.

Якщо ж абстрагуватись від банальної логіки — і поринути в світ логіки юридичної, все виглядає нітрохи не краще. Коли громадянин України, наприклад, хоче купити ноутбук на "Амазоні", то з кожного євро його вартості (понад 150 євро, які дозволяються для безмитного ввезення) йому доведеться сплатити 30 євроцентів податку. Натомість якщо українські олігархи хочуть витратити на американського піарника 60 мільйонів доларів США — то платити податки якби й не потрібно. Гроші ж то не з особистих рахунків їхніх йшли, а з кіпрських та гренадінських офшорок.

От тільки Манафорту "офшорна подушка" чомусь не допомогла, а українським олігархам вона виявилась цілком достатньою, щоби спати спокійно. Більше того — якщо хтось раптом повірить, що Манафорта спонсорували не поплічники Януковича, а якісь “невідомі сили” з Кіпру і Сент-Вінсенту і Гренадин — то це, по ідеї, теж мало би бути приводом для серйозного розслідування. Якого чомусь так і не трапилось. Попри те, що, як було сказано вище, зусиллями американських слідчих розписано кожен долар, що йшов із офшорок в кишені Манафорта за його “українські послуги”.

Загалом, за останні десятиліття українські політики навчились користуватись послугами американських політтехнологів. Українські посадовці налагодили зв'язок зі своїми американськими колегами — на рівні від президента країни до мерів окремих міст. Українські громадяни широко користуються послугами американських онлайнових магазинів. Американська армія передає українським колегам зброю.

Було б вкрай непогано, якби окрім списаних фрегатів та катерів уряд США надав Україні ще й кілька сотень пенсіонерів з ФБР та окружних судів. Такий подарунок міг би важити для нас не менше, ніж кораблі чи ракети.