Чому Асад - це єврей на троні Російської імперії

При тому довкола алавітів реальних таємниць більше, ніж довкола напіввигаданих масонських лож чи реального, але зовсім неромантичного Opus Dei.

Наприклад, дотепер немає єдиною думки про те, чи є алавіти виключно специфічною релігійною сектою, чи їхня спільнота має якісь етнічні елементи. Рівно як достеменно невідомо, у що саме вірять алавіти (!). Чому немало сприяє той факт, що текстів головної алавітської священної книги, "Кітаб аль-Маджму", немає у розпорядженні сучасних вчених.

І все це стосується народності, яка становлять за різними даними від 12% до 18% населення Сирії (приблизно від 2 до 3 млн.), і представники якої вже багато років контролюють владу в цій країні.

Карта етносів та конфесій Сирії

Цікаві стосунки алавітів із західною культурою. Коли в 1097 році хрестоносці увійшли в Сирію, вони почали масово переслідувати алавітів. Але, через якийсь час зрозумівши, що алавіти самі по собі становлять гнану меншину, заключили з ними союз проти курдів та ісмаїлітів. Пройшло без малого тисяча років. Діючі особи сирійських конфліктів не змінились ані на грам. Хіба лиш європейських хрестоносців замінили російські війська.

При тому використання прийшлих завойовників у протистоянні зі своїми традиційними ворогами- це добра алавітська традиція, яка зовсім не обмежується хрестоносцями та іншим Середньовіччям.

Алавіти виступали союзниками російського флоту ще під час російсько-турецької війни 1768-1774.

Під час Єгипетського походу Бонапарта алавіти підтримали французьку армію. Після капітуляції французького експедиційного корпусу шейхів алавітів переслідували турки, єгипетські мамлюки і місцеві феодали, вчинивши різанину, вельми схожу на геноцид.

Втім, все це не заважало алавітам і далі чинити відчайдушні спроби покращити своє становище. Й Фортуна посміхнулась алавітам. Після Першої світової війни склалося так, що Сирія опинилась під французьким підданством.

Чи то пам’ятаючи про співпрацю алавітів з Бонапартом, чи то маючи якісь благі відчуття до всіх не зовсім мусульманських мешканців Сирії, французи створили алавітську автономну область, а також почали кувати з алавітів військову еліту країни.

Плакат з зображенням батька Башара Асада Хафеза Асада

Відповідно, коли французи пішли з Сирії та Єгипту, і розпалась Об'єднана арабська республіка (що складалась з цих двох країн), владу в Дамаску захопила партія БААС, якій допомагав таємний військовий комітет. У складі якого ключову роль відігравав генерал авіації Хафез аль-Асад. Який, невдовзі, став спочатку міністром оборони, а потім, після безкровного перевороту, отримав всю повноту влади.

Хафез аль-Асад і Леонід Брежнєв

Історик і політолог Роберт Д.Каплан порівняв прихід алавіта до влади в Сирії з "отриманням когось з касти недоторканих статусу магараджі в Індії - чи приходом єврея на престол Російської імперії". Через сина Хафеза - Башара Асада, в Сирії і триває війна, що забрала чверть мільйонів життів.

Цікавим є ставлення до релігійних вірувань алавітів з боку мусульман. З одного боку, шиїти вважають алавітів "не зовсім ортодоксальними шиїтами" - при тому самі алавіти не заперечують подібного визначення. Визнають алавітів мусульманами навіть деякі сунітські богослови – але таких меншість.

А як воно насправді –того не знає ніхто. Бо самі алавіти роблять все можливе, щоби уникнути розповідей про свою релігію. При тому їхня доктрина дозволяє їм використовувати специфічну практику "такія" – здійснення демонстративних ритуалів будь-якої іншої релігії, за умови збереження в душі своєї власної віри. Вочевидь, вельми корисний маскувальний механізм, що дозволяє впродовж століть виживати біля радикальних мусульман.

Стилізований меч пророка Зульфікар - символ алавітів

Чимось, до речі, схожий на доктрини середньовічних катарів (єретична секта в Західній Європі ХІ-ХІV століть), які дозволяли їм на словах відрікатись від своєї віри, щоб уникнути фізичного знищення. Що, втім, катарам не допомогло – проблему вирішили за допомогою принципу "ріжте всіх, а Господь впізнає своїх".

Втім, практика "такія" – не єдиний захисний механізм. Бо серед мусульман існує популярна думка про те, що свої мечеті алавіти будують… для маскування. Вони навіть ходять туди, вряди-годи, для того, щоби переконати мусульманських сусідів у близькості своєї релігії до ісламу. В той час як власні обряди здійснюють в таємних каплицях-куббах, які будують на верхах пагорбів у безлюдних місцевостях. Так воно чи ні – сказати точно сучасне релігієзнавство не може.

Натомість немало сунітських мусульманських богословів вважають алавітів "злісними ворогами ісламу" - небезпечнішими, ніж невірні, оскільки алавіти "вдають" із себе шиїтів, але при тому буцім то "перекручують" вчення пророка Мухамеда.

Салафітські богослови вважають алавітів язичниками. Кажучи, що алавіти, може, колись і відкололись від ісламу - але зайшли так далеко, що їх вірування вже давно є сумішшю ісламу, християнства і язичництва. Такій думці сприяє те, що обрядову сторону ісламу алавіти сильно спростили. Пост рамадану вони зберегли, але він триває в них тільки півмісяця (а не місяць). Ритуальні обмивання відсутні, намаз тільки два рази на день (замість п'яти). Скасовано багато ісламських заборон, включно із забороною на алкоголь.

Саме радикальне неприйняття алавітів з боку радикальних ісламських течій і є, частково, причиною готовності Башара Асада йти у своїй війні до кінця. У нього, схоже, немає сумнівів, що в разі його відмови від влади справа неминуче закінчиться різаниною алавітів. Як немає сумнівів у цьому в більшості його сподвижників. Як це, власне, не раз і бувало в історії алавітів. Саме багатосотрічна традиція ненависті й кривавих розправ і робить сирійську війну такою жорстокою та безкомпромісною. Саме ця традиція перекреслює надії на мир.