Чим литовський "план Маршалла" має налякати українців

Учора в литовському Сеймі послам країн-учасниць Програми Східного партнерства був представлений План допомоги Україні, ініційований литовськими політиками. Протягом десяти років литовці пропонують виділити Україні 50 млрд. євро допомоги для заохочення малого і середнього бізнесу.

При тому міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс додав, що під планом мається на увазі не лише фінансова допомога, а й також "по суті наближення України до Євросоюзу за всіма можливими, скажімо, критеріями, попри те, що, як ми знаємо, політично, не дуже легко дається надання цієї європейської перспективи".

Ці новини, звичайно, виглядають вельми втішно - їхня суть зводиться до того, що хтось на цьому світі згоден піклуватися про наші проблеми. І бодай одна країна - член ЄС все ще вірить у європейське майбутнє України. Можливість істотної фінансової допомоги для українського малого та середнього бізнесу - це теж, звичайно, шанс на стабілізацію економічної ситуації в країні. На цьому хороші новини, власне кажучи, і закінчуються.

Перша погана новина полягає, як не дивно, в перейменуванні плану. "Ми вже не називаємо цей план "Планом Маршалла", оскільки асоціації з іншим планом в інший час і з інших причин ... Але, ми називаємо це "Європейський план" для України", - сказав Лінкявічюс. Цей факт означає, що США на стадії попередніх переговорів, які, швидше за все, проводило литовське МЗС, або відмовились брати участь в "Плані" - або, принаймні, вирішили звести свій гіпотетичний поки що внесок до незначних розмірів. Що, загалом-то цілком логічно узгоджується з чинною зовнішньою політикою Білого дому, спрямованою на мінімізацію фінансової участі у закордонних проектах. Якби була бодай найменша надія залучити Вашингтон, то Лінкявічюс, досвідчений дипломат, нізащо б не додав би до назви плану прикметника "європейський", який явно дратуватиме амбітного очільника США.

На цьому неприємні новини не завершуються. Презентуючи план, учора міністр закордонних справ Литви додав: "ми бачимо, що час не є нашим союзником, адже люди втомилися: від війни, від бюрократії, від поневірянь".

Що, вочевидь, слід розцінювати як дуже дипломатичний натяк на те, що у Вільнюсі побоюються можливої катастрофи в Україні. Катастрофи, яка трапиться не на фронті, а в тилу. Катастрофи, за якої на наступних президентських виборах, приміром, голодний народ проголосує за відвертого популіста (чи популістку), котрі замість болючих реформ і чергових подорожчань запропонують мир з Росією, подвоєння пенсій (за рахунок скорочення військових трат, звичайно), відміну медреформи та повернення до "безкоштовної медицини", і щастя для всіх. Після чого мисляча частина населення прискорить процес еміграції, а країна неминуче почне геополітичний дрейф у бік північно-східного сусіда.

За великим рахунком, вчорашня презентація "Європейського плану" для України" у литовському Сеймі - це не намагання продемонструвати світові якийсь готовий план порятунку України. Такого плану не існує - як не зібрана й сота частина з декларованих 50 мільярдів допомоги. Вчора ми бачили лишень намагання Вільнюсу звернути увагу керівництва ЄС та США на той факт, що Україна сповзає в бік соціальної нестабільності, і з тим щось слід робити. Негайно.

Свого часу головною ціллю автентичного "плану Маршалла" було бажання США виправити геополітичні помилки, допущені після Першої світової війни - які й призвели до початку Другої світової. З бідної Німеччини зробили багату Німеччину - аби німці не скотились назад у нацизм, з якого - із великою кров'ю - їх ледве вдалося витягти. Точно так само зараз і литовці переживають стосовно того, що в України є всі шанси повернутись туди, звідки країну ледве вдалося витягти двома Майданами, війною і всім решту. Хотілось би надіятись, що їхні страхи не мають під собою рішуче ніякої реальної основи. Але, чомусь, не виходить.