Чим допоможе Україні "Товариство деокупантів Криму"

Створення міжнародного руху за деокупацію Криму – це ідея, яка може більше допомогти політичній силі президента в Україні, аніж сприятиме реальним зрушенням у правовому статусі окупованого Росією півострова. Втім, і шкоди від неї не буде

Журналіст відділу «Світ»
Чим допоможе Україні "Товариство деокупа…

Президент України Петро Порошенко запропонував створити групу міжнародних друзів для "мирної деокупації Криму". Про це під він заявив під час відкриття форуму "Ялтинської європейської стратегії" (YES). "Я хотів би сьогодні запропонувати ідею створення міжнародних друзів деокупації Криму для того, щоб скоординувати спільні дії. Я планую обговорити цю ідею в Нью-Йорку на Генеральній асамблеї ООН", - розповів Порошенко. "Ми покладаємося на інструмент міжнародних правових санкцій – судів, арбітражів" – повідомив президент. Додавши на прощання, що наступну конференцію буде проведено через рік у Ялті. Що, напевно, мало символізувати собою віру українського президента в успіх анонсованого ним починання.

Подібна лаконічна й ефектна заява залишила, звісно, чимало питань без відповіді.

Для початку, Генеральна асамблея ООН – це не зовсім те місце, де щось "обговорюють". Бо обговорювати щось повним складом ГА – а це 193 високопоставлені дипломати від усіх членів ООН – доволі проблематично. Тому на засідання Генасамблеї, зазвичай, виходять з готовими пропозиціями. Втім, можливо, така пропозиція на Банковій написана, і пасаж про "обговорення ідеї" – це була просто мовна фігура. Хоча і в такому випадку пропозиція, яку Порошенко, скоріше за все, сформулює 20 вересня у своєму виступі перед Генасамблеєю, ризикує надовго застрягнути в "Першому комітеті" (Комітет ООН з питань роззброєння і міжнародної безпеки).

Втім, все це формальності. Важливішим є те, що жодні інституції сучасного публічного міжнародного права – всі оті "суди й арбітражі", про які казав президент – не є механізмами неуникної дії. Їхня юрисдикція поширюється переважно тільки на ті держави, які є учасниками угод, які цю юрисдикцію формують. В разі, якщо якась держава виходить з відповідної угоди – вона виходить і з юрисдикції суду.

Власне, Росія і так вже вийшла з угоди стосовно Міжнародного кримінального суду ще восени минулого року. І всерйоз задумалась над виходом з угоди стосовно Європейського суду з прав людини, де програла справу про виплату 2 мільярдів доларів колишнім акціонерам ЮКОСу. Якщо Кремль без зайвих вагань рве міжнародні угоди за 2 мільярди доларів, то чи розумно сподіватись, що аналогічні кроки не буде здійснено задля збереження Криму? Тому мантра про "міжнародні інституції, які нам допоможуть" – це просто форма політичного лукавства.

А якщо йдеться не про юридичні, а про практичні механізми міжнародного примусу Росії до деокупації загарбаного півострова, то вирішуються вони, знову-таки, не на Генеральній асамблеї ООН, а за закритими дверима переговорних кімнат у Вашингтоні, Берліні чи Брюсселі.

Все це в сумі залишає стійке враження, що сьогоднішня промова президента України була призначена не для міжнародного співтовариства, яке тверезо оцінить реалістичність подібних планів, а для українського суспільства, яке повинне переконатись в тому, що президент країни робить все можливе задля відновлення територіальної цілісності та суверенітету держави. Чи почуло – і як оцінило суспільство президентський план, покаже час. Втім, у тому, щоби просто зайвий раз нагадати з трибуни Генеральної Асамблеї ООН про те, що Росія є країною-агресором, яка загарбала чужу територію, теж нічого поганого немає. Для чогось же вона існує, та трибуна...

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme