Укріплення Нортвуда: Чи впораються двісті британських клерків з субмаринами Путіна

Новина про те, що НАТО планує розшити командний пункт Військово-морських сил у Великій Британії в зв'язку з "істотним" зростанням активності підводних човнів Росії в британських водах, на перший погляд виглядає цілком логічно.

Ну, побоюються у НАТО, що нові субмарини класу "Варшав'янка" (за кодифікацією НАТО - Improved Kilo), які регулярно плавають в Чорному і Середземному морях, можуть чи то пошкодити трансатлантичні комунікаційні кабелі, чи то ще якогось лиха наробити — от і збільшують персонал Об'єднаного командування ВМС НАТО на військовій базі в Нортвуді на 100-200 співробітників.

Втім, коли вдуматись у суть цієї ситуації, будь-яка логіка дає слабину. Бо, з одного боку, ні для кого не секрет, що флот Великої Британії, екс-володарки морів, перебуває у стані не те щоби жалюгідному — але дуже-дуже далекому від процвітання. Особливо та частина флоту, яка відповідальна за відстежування — і, в разі потреби, нейтралізацію ворожих підводних човнів. Впродовж останніх двох років британські парламентарі неодноразово цікавились у міністерства оборони країни, чому кількість боєздатних фрегатів та есмінців флоту Її Величності опустилась до "історичного мінімуму". У відповідь на що оборонне відомство більш чи менш ввічливо повідомляло, що причиною такого стану справ є незадовільне фінансування флоту, яке призводить до нових і нових затримок у будівництві нових серій цих типів кораблів.

Минулого року, із чотирирічною затримкою, почались роботи над будівництвом першого фрегата серії "тип 26", який має стати "робочим конем" для відстежування ворожих субмарин. За цих чотири роки замість тринадцяти подібних кораблів вирішили будувати вісім, і завершення робіт над серією якось непомітно відсунулось із 2018-20 років на абсолютно неозначене майбутнє. Про долю двох наступних кораблів із серії, які, за скоригованим і відтермінованим планом, мали закласти минулого року, наразі знову нічого не відомо.

Паралельно із тим із старої серії фрегатів "тип 23", випущеної у 80-х роках минулого століття, з 13 кораблів у боєздатному стані перебуває від одного до трьох. Решту перебувають у стані хронічного ремонту. З якого, на думку багатьох аналітиків, мінімум половину з них можна відправити не в море, а на металобрухт.

Схожою є ситуація і з військово-морською авіацією, призначеною для пошуку і знищення ворожих субмарин.

Натомість Чорноморський флот Росії впродовж останніх трьох з гаком років отримав 6 нових субмарин, справді технічно просунутих, і здатних, до слова, нести крилаті ракети "Калібр". Починається будівництво наступної шістки таких самих субмарин для Тихоокеанського флоту.

Тут і виникає природне запитання - чим саме допоможуть обороні британських морських рубежів у цій ситуації 200 нових клерків? Ну добре, нехай навіть не клерків — а справжніх морських вовків, озброєних офісними кріслами, комп'ютерами і телефонами?

Зібрати кількасот співробітників, направити їх на двомісячні курси підвищення кваліфікації і назвати це "кібернетичними військами" можна. Але зібрати двісті штабістів — і оголосити, що вони збільшать можливість боротися з підводними човнами — без нових фрегатів, есмінців і літаків — все це схоже ну не те, щоби на прямий обман, а на спробу видати бажане за дійсне.

Звичайно, не слід вірити в казки про "всемогутність" російської армії та флоту. Але й надіятись на те, що проблема з агресивними діями Кремля "розсмокчеться" сама по собі, також смертельно небезпечно. Нам, на жаль, довелося відчути це на власній шкірі — і на власній карті.